Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у практиці Верховного Суду розповіла доктор юридичних наук, доцент, керівник відділу аналітичної та правової роботи Великої Палати Верховного Суду Людмила Козловська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практику ВС щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:
- 1. Спори про державну реєстрацію речових прав в практиці Великої Палати Верховного Суду.
- 2. Застосування способів захисту, встановлених спеціальним законодавством (Законом № 1952-IV), у спорах без майнових вимог про речові права та їх обтяження.
- 3. Правовстановлююче значення державної реєстрації речових прав та захист прав, порушених незаконною реєстрацію.
- 4. Застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») в практиці Верховного Суду. Зміна предмету та підстав позову в спорах про державну реєстрацію речових прав.
- 5. Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень в період дії законодавчих та судових заборон на відчуження майнових прав.
У рамках характеристики державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень акцентовано на наступному:
1. Спори про державну реєстрацію речових прав у практиці Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду остаточно відійшла від адміністративної природи спорів про державну реєстрацію речових прав, якщо реєстрація здійснена на користь третьої особи.
ВП ВС сформувала правову позицію, відповідно до якої:
- державна реєстрація речового права за третьою особою є порушенням речових прав позивача;
- будь-який спір про державну реєстрацію з третьою особою є спором про речове (цивільне) право, незалежно від того, чи дотримався державний реєстратор вимог закону.
У постанові ВП ВС від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц зазначено, що:
- навіть якщо позивач доводить неправомірність дій нотаріуса чи державного реєстратора, суд у будь-якому випадку повинен встановити дійсного власника майна та правомірність підстав державної реєстрації;
- такий спір не є адміністративним.
У справі № 823/2042/16 ВП ВС вказала, що:
- якщо позивач не був заявником щодо реєстраційних дій,
- а державна реєстрація здійснена за заявою іншої особи,
то спір є спором про цивільне право, незалежно від дотримання реєстратором вимог законодавства та характеру заявлених вимог.
Належним відповідачем у таких спорах є особа, за якою зареєстроване право, а участь державного реєстратора або нотаріуса як співвідповідача не змінює приватноправовий характер спору.
2. Застосування способів захисту за Законом № 1952-IV у спорах без майнових вимог
Лектор детально аналізує абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV та практику його застосування.
У постанові ВП ВС від 05.12.2018 наголошено, що:
- оскарження державної реєстрації без майнових вимог можливе виключно, якщо рішення про реєстрацію стосувалося реєстрації прав самого позивача;
- якщо реєстрація проведена на користь іншої особи, позов без майнових вимог є неналежним способом захисту.
У судовій практиці ВС сформувалися різні підходи щодо:
- скасування рішення державного реєстратора;
- визнання недійсними або скасування документів, на підставі яких проведено реєстрацію;
- скасування державної реєстрації виключно з одночасним визнанням, зміною або припиненням речових прав чи обтяжень.
ВП ВС підкреслює, що скасування реєстрації як самостійна вимога може призвести до «прогалини» в Реєстрі, що суперечить імперативу обов’язкової державної реєстрації права власності.
3. Правовстановлююче значення державної реєстрації та захист при незаконній реєстрації
Наведено норми:
- ч. 1 ст. 182 ЦК України – права на нерухоме майно та їх обтяження підлягають державній реєстрації;
- ч. 4 ст. 334 ЦК України – речові права виникають з дня державної реєстрації;
- ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-IV – права виникають, змінюються та припиняються з моменту реєстрації.
Набуття права власності є складним юридичним складом, який включає:
- Правочин або іншу підставу;
- Рішення про державну реєстрацію;
- Внесення запису до Реєстру.
При цьому:
- державна реєстрація створює спростовувану презумпцію права власності;
- вона не є безспірним підтвердженням наявності права.
Постанова ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17: повторна реєстрація права власності можлива лише за згодою попереднього власника або на підставі судового рішення.
4. Принцип jura novit curia та зміна предмета й підстав позову
У спорах про державну реєстрацію ВС активно застосовує принцип jura novit curia.
Суд має право:
- самостійно кваліфікувати позовні вимоги;
- застосувати належний спосіб захисту, навіть якщо позивач неточно сформулював вимоги.
Якщо заявлені вимоги за своїми правовими наслідками відповідають способам захисту, передбаченим ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV, суд може визнати їх належними без зміни предмета чи підстав позову.
ВС розмежовує:
- правову кваліфікацію судом;
- неприпустиму зміну предмета або підстав позову.
5. Державна реєстрація в період законодавчих і судових заборон на відчуження
Презентація детально аналізує п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV.
За наявності в Реєстрі запису про заборону відчуження:
- державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційні дії;
- реєстрація можлива лише після зняття обтяження.
Постанова ВП ВС від 03.04.2019 у справі № 755/5072/17: реєстрація, здійснена за наявності заборони, є незаконною та підлягає скасуванню.
Водночас постанова ВП ВС від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19:
- обтяження, зареєстровані після іпотеки, не є підставою для відмови у реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Незаконна державна реєстрація в період дії заборон тягне скасування державної реєстрації та відновлення попереднього стану речових прав.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.