АДВОКАТУРА, ЄСПЛ, НОВИНИ, СУДОВА ПРАКТИКА

Про лікарську таємницю та захист персональних даних пацієнтів адвокат Яна Бабенко

Про лікарську таємницю та захист персональних даних пацієнтів розповіла адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ Яна Бабенко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками лікарську таємницю та захист персональних даних пацієнтів, а саме:

  • 1. Що входить в поняття: лікарська таємниця, медична інформація? Правове регулювання.
  • 2. Захист персональних даних в системі охорони здоров’я.
  • 3. Випадки правомірного розголошення лікарської таємниці.
  • 4. Яка відповідальність настає за неправомірне розголошення медичної інформації про пацієнта?

У рамках характеристики лікарської таємниці акцентовано на наступному:

1. Що входить в поняття: лікарська таємниця, медична інформація? Правове регулювання

Лікарська таємниця: включає відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, а також інтимну і сімейну сторони життя громадянина. Медичні працівники та інші особи, яким ці дані стали відомі у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків, не мають права їх розголошувати (крім передбачених законодавством випадків). Якщо така інформація використовується в навчальному процесі чи науково-дослідній роботі (зокрема, публікується в спеціальній літературі), обов’язково має бути забезпечена анонімність пацієнта.

Медична інформація: це викладена в уніфікованій формі відповідно до законодавства інформація про медичне обслуговування особи або його результати. Вона включає дані про стан здоров’я, діагнози, будь-які документи, що стосуються здоров’я та обмеження функціонування людини. З аналізу норм законодавства медична інформація охоплює:

  • факт звернення за медичною допомогою;
    • діагноз та історію хвороби;
    • свідчення про стан здоров’я особи;
    • відомості, одержані при медичному обстеженні (включаючи інтимну та сімейну сторони життя);
    • мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, а також прогноз можливого розвитку захворювання (в тому числі наявність ризику для життя і здоров’я).

Медична інформація є конфіденційною (інформацією з обмеженим доступом). Фізична особа має право на збереження лікарської таємниці, а медпрацівник — обов’язок її зберігати. Збирання, зберігання, використання та поширення таких даних без згоди особи не допускаються, крім визначених законом випадків в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. Нормативна база включає:

  • Конституцію України (ст. 32, 34);
    • Цивільний кодекс України (ст. 285, 286);
    • ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (ст. 3, 39, 39-1, 40);
    • ЗУ «Про інформацію» (ст. 11, 21);
    • ЗУ «Про захист персональних даних».

2. Захист персональних даних в системі охорони здоров’я

Захист забезпечується на кількох рівнях та за допомогою чітких організаційних заходів:

  • Законодавча база: Регулюється ЦК України, Основами законодавства про охорону здоров’я, ЗУ «Про захист персональних даних», Порядком функціонування електронної системи охорони здоров’я (Постанова КМУ №411) та Типовим порядком обробки персональних даних (Наказ Уповноваженого ВР з прав людини №1/02-14).
  • Захист доступу: Лікарні зобов’язані забезпечувати захищений доступ до інформації лише для уповноважених осіб за допомогою паролів, ідентифікаторів та рівнів доступу. Кожен працівник має доступ виключно до тих даних, які необхідні для виконання його обов’язків. Медпрацівники підписують письмове зобов’язання про збереження лікарської таємниці. У закладі визначається відповідальна особа або створюється підрозділ для організації цієї роботи.
  • Фізична безпека: Обмеження доступу до серверних чи комп’ютерних приміщень, встановлення відеоспостереження та використання ідентифікаційних карток.
  • Навчання та свідомість: Проводиться регулярне навчання персоналу щодо кібербезпеки та правил конфіденційності.
  • Організаційні заходи: Включають визначення порядку доступу до даних, ведення обліку операцій обробки та розробку плану дій на випадок аварій, надзвичайних ситуацій чи несанкціонованого доступу.
  • Електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ): Дані в центральній базі обробляються з метою охорони здоров’я, діагностики, лікування або функціонування системи. Окрема згода пацієнта на обробку даних в ЕСОЗ не потрібна, якщо вона здійснюється лікарями (або закладами з ліцензією) та працівниками НСЗУ чи органів громадського здоров’я, на яких покладено обов’язки щодо захисту персональних даних та поширюється закон про лікарську таємницю.

3. Випадки правомірного розголошення лікарської таємниці

Розголошення медичної інформації без згоди особи або за особливими процедурами допускається у таких випадках, визначених законом:

  • Нареченим: Можуть повідомлятися результати медичного обстеження (згідно з ч. 4 ст. 30 Сімейного кодексу України).
  • Батькам та опікунам: Інформація про стан здоров’я дитини або підопічного повідомляється батькам (усиновлювачам), опікунам чи піклувальникам.
  • У сфері психіатрії: Відомості про психічне здоров’я та надання допомоги можуть надаватися для організації допомоги особі з тяжким психічним розладом, а також для досудового розслідування чи судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду чи органу пробації.
  • При звільненні хворих на туберкульоз: Установа виконання покарань інформує звільнену особу про стан її здоров’я та передає медичну інформацію до відповідного регіонального фтизіопульмонологічного центру.
  • Щодо ВІЛ-статусу особи: Передача інформації дозволяється пацієнту (для дітей до 14 років та недієздатних — батькам чи законним представникам), іншим медпрацівникам виключно для надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, закладам громадського здоров’я для епідемнагляду, а іншим особам — лише за рішенням суду. Розкриття партнеру померлого або непритомного пацієнта (який не може дати згоду) можливе за певних умов, або за наявності письмового прохання самого пацієнта.
  • У разі смерті пацієнта: Члени сім’ї або уповноважені особи мають право бути присутніми при дослідженні причин смерті, ознайомитися з висновками про причини смерті та оскаржити їх у суді (за умови надання документа, що підтверджує статус члена сім’ї).
  • На запити адвокатів: Адвокат може отримати конфіденційну медичну інформацію через адвокатський запит за умови долучення документів, що підтверджують повноваження адвоката на збирання такої інформації від імені клієнта (наприклад, відповідні умови в договорі про правову допомогу або згода на обробку даних, згідно з практикою Верховного Суду та роз’ясненнями РАУ).
  • На запити правоохоронних органів (стороні обвинувачення): Доступ до лікарської таємниці, як до охоронюваної законом таємниці, можливий у межах кримінального провадження через процедуру тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали суду (ст. 159, 162 КПК України).

4. Яка відповідальність настає за неправомірне розголошення медичної інформації про пацієнта?

Законодавством передбачено чотири види відповідальності:

  1. Цивільна відповідальність: Пацієнт, щодо якого неправомірно розголосили медичну інформацію, має право подати цивільний позов до суду з метою відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди.
  2. Кримінальна відповідальність: Настає за статтею 145 Кримінального кодексу України у випадку умисного розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.
  3. Адміністративна відповідальність: За статтею 188-39 КУпАП за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних. Зокрема, за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого ВР з прав людини про обробку даних або зміну відомостей, чи надання недостовірних даних передбачено штраф: для громадян від 100 до 200 НМДГ, для посадових осіб та підприємців — від 200 до 400 НМДГ.
  4. Дисциплінарна відповідальність: Роботодавець має право притягнути працівника, який порушив конфіденційність інформації про стан здоров’я пацієнтів, до дисциплінарної відповідальності (наприклад, догана або звільнення).

Судова практика:

  • Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 442/4791/17: суд визнав обґрунтованими висновки апеляційної інстанції про те, що адвокат (представник позивача) не надав належних доказів на підтвердження того, що заявник уповноважив його на збирання конфіденційної інформації стосовно себе на підставі укладеного між ними договору про надання правової допомоги.
  • Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 205/9115/19: наведена в контексті цивільної відповідальності та права пацієнта на подання позову про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди за неправомірне розголошення медичної інформації.
  • Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 487/1981/17: наведена в контексті дисциплінарної відповідальності та права роботодавця притягувати до неї працівника, який порушує конфіденційність інформації про стан здоров’я.
  • Рішення ЄСПЛ у справі «Z проти Фінляндії» (Заява № 22009/93 [1997]): зазначене у зв’язку з судовим захистом прав пацієнтів у разі порушення конфіденційності медичних даних.
  • Рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Плон» проти Франції» (Plon v. France, заява № 58148/00): також наведене як прецедентна практика щодо захисту конфіденційної інформації про здоров’я особи.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Related Posts: