Про необхідність додержання принципу законності зміни цільового призначення земельної ділянки

Позивач ініціював зміну цільового призначення присадибних ділянок під будівництво багатоквартирного будинку, і рішенням міської ради було затверджено проєкти землеустрою зі зміною цільового призначення.

Згодом міська рада відмовила позивачеві в наданні містобудівних умов та обмежень на проєктування багатоквартирної житлової забудови. Виявилося, що містобудівні розрахунки не відповідають вимогам містобудівної документації, а саме: генеральному плану міста (в цій зоні пролягає магістральний газопровід); плану зонування (це території, на яких передбачається організація санітарно-захисних зон); детальному плану території житлового кварталу (забудова цих територій не передбачена).

Позивач просив скасувати попередні рішення про затвердження проєкту землеустрою зі зміною цільового призначення, але міськрада відмовила.

Власник земельних ділянок просив суд визнати протиправними і скасувати рішення міськради про зміну цільового призначення двох ділянок.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вони взяли до уваги, що цільове призначення земельної ділянки приватної власності може бути змінене виключно за ініціативою її власника. Отримавши погоджений проєкт землеустрою, орган місцевого самоврядування зобов’язаний у місячний строк його затвердити. Стосовно порушення містобудівної документації суди виходили з того, що висновки про погодження проєктів землеустрою не є предметом спору в цій справі, а тому їх недоліки не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування рішень ради.

Верховний Суд не погодився з такою позицією судів попередніх інстанцій із таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип застосовується у всіх правовідносинах, незалежно від того, з чиєї ініціативи вони виникли.

Органи, які погоджували проєкт, знали про наявність обмежень у використанні земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку, тож, діючи в законний спосіб, повинні були відмовити в погодженні проєкту землеустрою. Як наслідок, міськрада не мала б правових підстав для затвердження проєкту та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Колегія КАС ВС звернула увагу, що зміна цільового призначення земельної ділянки є стадійною процедурою, яка включає: розробку проєкту землеустрою; його погодження та затвердження. Тож протиправність висновків стосовно погодження проєкту землеустрою, його відповідність вимогам законодавства повинні перевірятися судом одночасно з перевіркою правомірності рішення ради.

Саме лише дотримання міськрадою процедури розгляду заяви, без дотримання вимог законодавства, що передбачає умови зміни цільового призначення земельної ділянки, не може вважатися правомірним. Правова процедура є лише способом дій відповідного органу, тоді як застосування повноваження змінювати цільове призначення земельної ділянки вимагає дотримання вимог ст. 186-1 ЗК України, ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Виявлення обставин, що за законом є підставою для відмови в погодженні проєкту землеустрою, – це підстава для визнання протиправним та скасування рішення ради про затвердження такого проєкту безвідносно до того, чи оскаржувалися відповідні висновки про його погодження.

Постанова Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі № 320/5667/18 (адміністративне провадження № К/9901/1332/20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105492867