Чинним законодавством не передбачено вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об’єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи, однак якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б виконувати суспільно корисні роботи, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв’язку із чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області Рудницького Андрія Миколайовича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі No340/300/19 (провадження NoК/9901/25898/19) за позовом заступника керівника Знам’янської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави, до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Філія державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області – про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
До Новомиргородського відділу Знам’янської місцевої прокуратури 20.11.2018 надійшов лист начальника Новомиргородського районного сектору філії державної установи “Центр пробації” в Кіровоградській області.
До Новомиргородського районного сектору філії державної установи “Центр пробації” в Кіровоградській області на виконання надійшла постанова Новомиргородського районного суду від 19.10.2018 щодо жителя м.Новомиргород ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк у 120 годин.
Новомиргородська міська рада відмовила у прийнятті ОСОБА_1 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи тим, що в затвердженому бюджеті міської ради на 2018 рік не передбачено видатків на фінансування суспільно корисних робіт.
Також судами встановлено,відповідно до витягу з протоколу двадцять сьомої сесії цього скликання від 14.12.2018 року, вирішено не передбачати видатки у проект міського бюджету на 2019 рік щодо організації оплачуваних суспільно корисних робіт для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, пов’язане з ухиленням від сплати аліментів, у зв’язку з необхідністю першочергового фінансування захищених статей бюджету, склалася ситуація з недостатністю коштів у міському бюджеті для вирішення та реалізації місцевих програм, направлених на покрашення інфраструктури міста та програми соціально-економічного розвитку Новомиргородської міської ради.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що невиконання Новомиргородською міською радою Кіровоградської області чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання на життя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем були прийняті рішення, які позивачем не оскаржені та якими не були передбачені в міському бюджеті фінансування суспільно корисних робіт. Суди зазначали, що набрання чинності Законом України від 07 грудня 2017 року No2234-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким запроваджено новий вид адміністративного стягнення – суспільно корисні роботи, вимагає внесення змін до інших нормативних актів, які повинні опосередковувати виконання вимог цього Закону. Наразі такі зміни не внесені, механізм його реалізації, що стосується фінансування таких робіт, відсутній.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій скасував із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
Суспільно корисні роботи – це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину. На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення, адже відповідно до статті 325-1 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема, шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування. Вимогами чинного законодавства на орган місцевого самоврядування покладений лише обов’язок із визначення переліку об’єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт.
Законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об’єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи. Однак, якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв’ язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону No280/97-ВРдо відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України. При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог,безпідставно послалися на рішення, прийняті міською радою, якими не були передбачені в міському бюджеті фінансування суспільно корисних робіт, оскільки Закон No2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» не визначає умови його виконання в залежності від наявності чи відсутності фінансування.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що не вчинення відповідачем дій щодо вирішення питання по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням Новомиргородського районного сектору філії Державної установи “Центр пробації” в Кіровоградській області та не передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, є протиправною бездіяльністю, яка може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі No340/300/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94803084.