Остаточне рішення щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», приймає суб’єкт призначення, до повноважень якого належить затвердження висновку щодо оцінювання. Поруч із цим, у випадку якщо державному службовцю виставлена негативна оцінка, суб’єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника і лише після цього вирішує, чи є виставлена негативна оцінка обґрунтованою. Тобто законодавець не покладає на суб’єкта призначення імперативного обов’язку щодо затвердження результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» – суб’єкт призначення при вирішенні вказаного питання наділений певною свободою розсуду.
26 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі No 140/318/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив: визнати протиправним на скасувати висновок, затверджений наказом від 07 грудня 2020 року No2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у 2020 році» в частині застосування до начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) негативної оцінки; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 10 грудня 2020 року No 2895/К «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити позивача на посаді начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову зазначав, що відповідачем не дотримано порядок проведення оцінювання, зокрема, щодо проведення оціночної співбесіди та ознайомлення результатами оцінювання, а висновок, затверджений наказом
Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 07 грудня 2020 року No 2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у 2020 році», в частині застосування до ОСОБА_1 негативної оцінки, не може вважатися безсумнівним, об’єктивним, обґрунтованим і правомірним.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що оцінювання службової діяльності начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 відбулося відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», з дотриманням процедури, визначеної Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року No 640. Відтак, висновок за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 є правомірним, з огляду на що правові підстави для його скасування відсутні.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалив у справі нове рішення, яким позов
задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував висновок, затверджений наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 07 грудня 2020 року No 2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у 2020 році» у частині застосування до начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) негативної оцінки. Визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 10 грудня 2020 року No 2895/К «Про звільнення ОСОБА_1». Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Справу No 140/318/21 у частині позовних вимог про стягнення із Західного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Положення частини другої статті 63 Закону України «Про державну службу», якою закріплено, що з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов’язаний, серед іншого, забезпечувати прозорість та об’єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.
За змістом пунктів 40-1, 41 Порядку No 640, якщо за підсумками визначення
результатів виконання завдань державному службовцю виставлена негативна
оцінка, служба управління персоналом інформує про це суб’єкта призначення та передає йому матеріали оцінювання такого державного службовця (завдання і ключові показники, звіт щодо виконання поставлених завдань і ключових показників (у разі подання), заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8, зауваження державного службовця щодо оцінювання результатів його службової діяльності (у разі подання).
Для встановлення обґрунтованості виставлення державному службовцю негативної оцінки суб’єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі
необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника. У разі необґрунтованості негативної оцінки, виставленої державному службовцю, суб’єкт призначення зазначає своє обґрунтування у формі згідно з додатком 8 та не затверджує висновок з такою оцінкою. У такому разі процедура оцінювання результатів службової діяльності відповідного державного службовця припиняється.
Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому
виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб’єкта призначення
(пункт 41 Порядку No 640).
З аналізу наведених нормативних положень Верховний Суд дійшов висновку про те, що остаточне рішення щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» приймає суб’єкт призначення, до повноважень якого належить затвердження висновку щодо оцінювання. Поруч із цим, у випадку якщо державному службовцю виставлена негативна оцінка суб’єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника, і лише після цього вирішує чи є виставлена негативна оцінка обґрунтованою. Тобто, законодавець не покладає на суб’єкта призначення імперативного обов’язку щодо затвердження результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», суб’єкт призначення наділений певною свободою розсуду при вирішенні вказаного питання.
У вимірі обставин цієї справи колегія суддів відзначила той факт, що після виходу з відпустки ОСОБА_1 19 листопада 2020 року засобами електронної
пошти направив відповідачу Звіт щодо виконання завдань і ключових показників у 2020 році. З результатами оцінювання позивача було ознайомлено 25 листопада 2020 року, а оскаржуваний висновок затверджений наказом від 07 грудня 2020 року No 2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у 2020 році». Тобто, на момент виходу позивача з відпустки та направлення ним Звіту (19 листопада 2020 року) висновок щодо затвердження результатів оцінювання його службової діяльності у 2020 році ще затверджений не був, що вказує на наявність достатнього проміжку часу в суб’єкта призначення для встановлення обґрунтованості/необґрунтованості виставленої позивачу оцінки на підставі матеріалів, переданих службою управління персоналом.
Верховний Суд дійшов висновку, що в ситуації, коли з державним службовцем не проводилася оціночна співбесіда, під час якої він міг скористатися можливістю
спростувати чи підтвердити виставлені йому бали шляхом надання пояснень та підтверджуючих документів, а також за відсутності наведених у заповненій формі щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8, будь-яких обґрунтувань виставлених балів, суб’єкт призначення задля прийняття правомірного рішення стосовно такого державного службовця повинен був скористався усіма передбаченими законом механізмами та інструментами, як наприклад, заслуховування пояснень відповідного державного службовця. Однак, у ситуації з позивачем суб’єкт призначення фактично мав у розпорядженні лише матеріали, надані службою управління персоналом, а отже, думка та пояснення державного службовця не були вислухані та взяті до уваги.
В такому аспекті колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що однією із фундаментальних складових принципу верховенства права є право особи брати
участь у процесі прийняття рішення щодо неї. Усвідомлюючи важливість такої
складової принципу верховенства права, законодавець імплементував її у пункт 9 частини другої статті 2 КАС України в якості критерію перевірки правомірності
рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. В описаній ситуації суб’єкт призначення не врахував те, що позивач не брав участь в оціночній співбесіді та не надав можливості останньому висловитися під час вивчення та розгляду матеріалів оцінювання. Жодні пояснення у ОСОБА_1 не відбиралися, йому не було запропоновано підтвердити або спростувати виставлені бали.
Верховний Суд зазначив. що невчинення означених дає підстави вважати, що висновок про результати оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 затверджений в умовах формального підходу, без урахування усіх обставин та права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є одним із критеріїв правомірності рішення суб’єкта владних повноважень та невід’ємною складовою принципу верховенства права. Суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв’язку із чим дійшли помилкового висновку про правомірність оскаржуваних висновку та наказу та, відповідно, безпідставність позовних вимог ОСОБА_1.
У світлі наведених обставин та правового регулювання Верховний Суд прийшов до висновку про те, що висновок, затверджений наказом від 07 грудня 2020 року No2874/К «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Львів) у 2020 році» в частині застосування до начальника Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_1 негативної оцінки, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням статей 44, 63 Закону України «Про державну службу» та пунктів 39, 40-1, 41 Порядку No 640 і не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а саме, обґрунтованості, об’єктивності та прозорості процедури, урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі No 140/318/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108696620.