Про практичні аспекти заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах розповів суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, викладач-тренер Національної школи суддів України, член GEMME Ukraine – Асоціації суддів з медіації Максим Ходаківський під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками розслідування кримінальних правопорушень при ДТП з постраждалими, а саме:
- 1. Міжнародні стандарти.
- 2. Право ЄС та право Ради Європи.
- 3. Практика ЄСПЛ.
- 4. Національне законодавство.
- 5. Національна судова практика.
У рамках характеристики заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах акцентовано на наступному:
1. Міжнародні стандарти
Базовим міжнародним стандартом є Конвенція ООН про права дитини, зокрема стаття 12, яка гарантує право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно їх висловлювати з усіх питань, що її стосуються, із наданням цим поглядам належної уваги відповідно до віку та зрілості дитини. Дитині забезпечується можливість бути заслуханою у будь-якому судовому чи адміністративному провадженні, безпосередньо або через представника.
Розвиток цього стандарту здійснено в Зауваженні загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 12 (2009), де наголошено:
- відсутність будь-якого вікового обмеження для реалізації права бути почутим;
- обов’язок органів, що ухвалюють рішення, пояснювати, якою мірою думку дитини враховано;
- недопустимість заслуховування в умовах залякування або ворожої атмосфери;
- необхідність інформування дитини, зворотного зв’язку та можливості подання скарг у разі ігнорування її позиції.
У рішенні Комітету ООН у справі «Y.B. and N.S. v. Belgium» (2018) підкреслено, що:
- дитина не зобов’язана мати всеосяжні знання;
- малий вік чи вразливе становище не зменшують значущості її поглядів;
- рішення, ухвалене без належного врахування думки дитини, порушує стандарт визначення її найкращих інтересів.
2. Право ЄС та право Ради Європи
Системно відображено інтеграцію стандарту «права бути почутим» у право ЄС та право Ради Європи.
З боку ЄС:
- Хартія основоположних прав ЄС (стаття 24) закріплює принцип пріоритету найкращих інтересів дитини та її право на участь;
- Брюссельський регламент II (2019/1111/ЄС), директиви 2016/800/ЄС та 2011/93/ЄС забезпечують процесуальні гарантії участі дітей;
- у справі C-491/10 PPU Joseba Andoni Aguirre Zarraga v. Simone Pelz (2010) Суд ЄС зазначив, що право дитини бути заслуханою не є абсолютним, але у разі необхідності суд зобов’язаний забезпечити реальну та ефективну можливість висловлення поглядів.
У праві Ради Європи ключовими є:
- Європейська конвенція про здійснення прав дітей (статті 3, 4, 6);
- Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (2010), які вимагають обмеження кількості опитувань, адаптації їх тривалості до віку дитини, уникнення протистояння з іншими учасниками та можливості звільнення дитини від давання показань.
3. Практика ЄСПЛ
ЄСПЛ виходить із того, що хоча стаття 8 ЄКПЛ не містить прямих процесуальних вимог, дитина повинна бути достатньо залучена до процесу прийняття рішень, які стосуються її сімейного та приватного життя.
Сформульовано такі підходи:
- залежно від віку та зрілості дитини допускається як особисте заслуховування судом, так і використання експертних висновків (справи Sahin v. Germany, Sommerfeld v. Germany);
- для старших дітей перевага надається безпосередньому заслуховуванню;
- для малолітніх дітей ключове значення мають експертні оцінки психологів (справи Petrov and X v. Russia, Neves Caratão Pinto v. Portugal);
- думка дитини не є абсолютним «вето» і має оцінюватися разом з іншими факторами її найкращих інтересів (справа Zelikha Magomadova v. Russia).
У справі «М. і М. проти Хорватії» (2015) ЄСПЛ визнав порушення статті 8 ЄКПЛ через те, що 13-річна дитина протягом тривалого часу не була заслухана у спорі про опіку, що позбавило її можливості вплинути на рішення щодо власного життя.
4. Національне законодавство
Національні норми, наведені в презентації, імплементують міжнародні стандарти.
- Стаття 45 ЦПК України гарантує малолітнім і неповнолітнім право висловлювати власну думку безпосередньо або через представника.
- Статті 160 та 171 Сімейного кодексу України передбачають обов’язкове врахування думки дитини при вирішенні спорів щодо місця проживання, виховання, позбавлення та поновлення батьківських прав, з правом суду відступити від цієї думки виключно в інтересах дитини.
- Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 14) вимагає заслуховування думки дитини у справах, пов’язаних з її розлученням з батьками.
5. Національна судова практика
Щодо віку та значення думки дитини:
- Постанова ВС від 25.03.2019 у справі № 165/2240/16-ц – право дитини вільно висловлювати погляди з урахуванням віку та зрілості;
- Постанова ВС від 28.10.2020 у справі № 241/47/19 – з 10 років дитина бере активну участь у вирішенні своєї долі.
Щодо неабсолютного характеру думки дитини:
- Постанова ВС від 09.11.2020 у справі № 487/7241/18 – думка дитини враховується, але не є вирішальною, якщо суперечить її інтересам;
- Постанова ВС від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18 – думка дитини може бути сформована під впливом зовнішніх факторів.
Щодо способів з’ясування думки:
- Постанови ВС від 17.07.2019 (№ 185/6994/15-ц), 19.06.2024 (№ 372/3402/22), 16.02.2024 (№ 465/6496/19) – думка дитини може бути встановлена через опитування судом, органи опіки, психологічні експертизи, письмові та електронні докази, у тому числі в режимі відеоконференції.
Узагальнюючий висновок ВС (постанова від 14.03.2025 у справі № 527/955/24):
у судових рішеннях обов’язково мають бути наведені мотиви врахування або неврахування думки дитини, оцінка найкращих інтересів дитини та висновків органів опіки і піклування.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.