У період дії воєнного стану Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров’я України Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження. В умовах воєнного стану та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 березня 2022 року № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об’єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.
18 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційні скарги Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» та Особа_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 360/660/25 за позовом Особа_1 до Державної установи «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України», Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивачка оскаржила до суду рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ЦМСЕК МОЗ) про невизнання її особою з інвалідністю. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що оскаржуване рішення було прийняте з грубим порушенням встановленої законодавством процедури. Зокрема, медико-соціальна експертиза була проведена заочно, без обов’язкового опитування хворої та об’єктивного медичного обстеження, що прямо суперечить вимогам Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року № 561 (далі – Інструкція № 561). Крім цього, позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення органу Пенсійного фонду України, яким призупинено виплату позивачці пенсії по інвалідності на підставі інформації отриманої від установи.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що рішення про невизнання позивачки особою з інвалідністю прийняте з порушенням встановленої процедури, оскільки перевірка обґрунтованості раніше встановленої II групи інвалідності відбулася в заочному порядку без проведення медичного обстеження, оцінки стану всіх систем організму та опитування позивачки, що прямо суперечить вимогам пункту 1.10 Інструкції № 561 та Положенню про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі –Положення № 1317). Суди встановили, що установа не надала доказів відмови позивачки від обстеження або її неприбуття до установи, як і не надала підтверджень належного повідомлення особи про необхідність з’явитися на огляд.
Верховний Суд задовольнив скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Інструкція № 561 визначає критерії для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції.
Інструкція № 561 не містить жодної згадки про порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, а тому поширення її норм на цю процедуру за аналогією є неправомірним.
У правовідносинах, в яких ЦМСЕК МОЗ виступає як контролюючий орган, така процедура регулюється виключно спеціальною нормою, а саме пунктом 13 Положення № 1317, яка наділяє її правом скасовувати рішення безпосередньо за результатами виявлення необґрунтованості медичних матеріалів і їх невідповідності висновкам нижчестоящих комісій.
Таким чином, висновок про необхідність дотримання процедури, встановленої Інструкцією № 561, під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій, є помилковим.
У період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.
При цьому в умовах воєнного стану пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об’єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134979420
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.