Попри конституційне право на звернення до суду реалізація цього права у справах про банкрутство має оцінюватися крізь призму завдання господарського судочинства та загальних принципів права. Він підкреслив, що сама по собі ініціація провадження у справі про банкрутство не є зловживанням, адже це альтернативний спосіб задоволення вимог кредиторів, що підтверджується, зокрема, практикою КГС ВС (постанови від 3 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 та від 20 березня 2024 року у справі № 911/1005/23).
Про це зазначив секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський, інформує Судова влада.
Він детально розглянув критерії відмежування правомірної реалізації процесуальних прав від зловживання ними. Він наголосив, що ключовим критерієм є невідповідність дій учасників завданню господарського судочинства – забезпеченню справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справ. Суддя пояснив, що зловживання правом часто має зовнішньо легальну форму, коли учасники формально діють у межах закону, однак намагаються досягти іншої мети, зокрема створення перешкод для розгляду справи або обмеження прав інших учасників процесу.
Окрему увагу Олег Васьковський приділив типології зловживань у процедурах банкрутства. Серед них – ініціювання провадження без наявності суб’єктивного права, використання процедури для обходу санкцій або виведення активів, створення штучної заборгованості, а також маніпуляції зі спором про право з метою перешкоджання відкриттю провадження. Ці підходи проілюстровано практикою ВС, зокрема постановами КГС ВС від 17 червня 2025 року у справі № 909/130/24, від 12 червня 2025 року у справі № 924/232/22 та від 22 вересня 2021 року у справі № 911/2043/20.
Крім того, він проаналізував низку практичних ситуацій, що свідчать про неправомірне використання процедур банкрутства, зокрема ініціювання провадження на підставі вимог, щодо яких є судове рішення про відмову у зв’язку зі спливом позовної давності (постанова КГС ВС від 31 січня 2023 року у справі № 922/5226/21), пропуск строку пред’явлення виконавчого документа до виконання (постанова КГС ВС від 22 серпня 2024 року у справі № 916/735/23), а також створення штучного «спору про право» (постанова КГС ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 921/476/24).
Окремо Олег Васьковський звернув увагу на чинники, що призводять до виникнення зловживань у процедурах банкрутства. Зокрема, він зазначив, що відсутність автоматизованого розподілу арбітражних керуючих та залежність їх призначення від волевиявлення ініціюючого кредитора створюють передумови для конкуренції між учасниками за контроль над процедурою. Наслідком цього є поява так званих справ-двійників та інших процесуальних конструкцій, які використовуються не для досягнення цілей банкрутства, а для отримання процесуальних переваг.
Підсумовуючи, лектор наголосив, що конструкція зловживання процесуальними правами має відкритий характер і не може бути вичерпно врегульована законом, оскільки законодавець не здатен передбачити всі можливі випадки недобросовісної поведінки. У зв’язку з цим її застосування значною мірою залежить від дискреції суду, який має обґрунтовано користуватися цим інструментом, поєднуючи безпосередню дію норм із загальними засадами права. За словами Олега Васьковського, такий підхід дозволяє своєчасно виявляти формально законні, але недобросовісні дії сторін, що можуть бути спрямовані на дестабілізацію чи затягування процедур банкрутства.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.