КГС ВС визнав покликання адвоката на висновок ШІ як зловживання процесуальними правами та неповагою до суду

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д. – головуючої, Бакуліної С.М., Баранця О.М., Вронської Г.О., Губенко Н.М.,     Кібенко О.Р., Кролевець О.А., Студенця В.І.,

розглянувши заяву Приватного підприємства “Агротрейд Групп”

про роз`яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023

у справі за позовом Приватного підприємства “Агротрейд Групп”

до ОСОБА_1

про стягнення 4 707 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.          18 лютого 2022 року ПП “Агротрейд Групп” звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 4 707 000,00 грн заборгованості.

2.           Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Верховного Суду від 11.12.2023 касаційну скаргу ПП “Агротрейд Групп” задоволено частково: судові рішення змінено, виключено з їх мотивувальних частин висновки про застосування статті 18 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”. У решті оскаржувані судові рішення залишено без змін.

4.          Також Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги ПП “Агротрейд Групп” на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 25.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 925/200/22, а судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції – без змін.

5.          Верховний Суд у цій постанові вирішував питання заповнення прогалини в законодавстві щодо наслідків невнесення учасниками товариства додаткових внесків для збільшення статутного капіталу, прийнятого до набрання чинності новим Законом України від 06.02.2018 № 2275-VIII “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, який регламентує інакше порядок збільшення статутного капіталу та наслідків несплати додаткових внесків. Суд виснував, що невнесення учасником додаткового внеску не дає підстави для стягнення з нього цього внеску через суд. Суд також зазначив, що нове законодавство не може застосовуватися до правовідносин, що виникли до його прийняття.

6.          Верховний Суд погодився з попередніми судами, що позов товариства про стягнення додаткового внеску з учасника є необґрунтованим.

7.          22 січня 2024 року представник позивача подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови суду касаційної інстанції від 11.12.2023, стверджуючи, що встановив ряд обставин та понять, які підлягають роз`ясненню, з метою їх вірного розуміння та майбутнього застосування норм права при вирішенні спірних правовідносин.

8.          Заявник просить з метою правильного застосування норм права у спірних правовідносин роз`яснити окремі поняття та висновки, а саме:

1) поняття “добровільного зобов`язання” сформованого Верховним Судом обґрунтовуючи рішення в частині відмови у застосуванні способу захисту заявленому позивачем, в системному аналізі з поняттям “зобов`язання” відповідно до чинних норм цивільного законодавства та теорії права;

2) застосування норм Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” при проведенні загальних зборів з метою врегулювання спірних правовідносин, відповідно до висновку Верховного Суду щодо вирішення спору шляхом прийняття рішення загальними зборами учасників.

9.          Заявник стверджує,        що у пунктах 80,        81 постанови Верховний Суд застосував термін “добровільне зобов`язання” щодо правової природи обов`язку відповідача, що виник у нього на підставі рішення загальних зборів учасників. Такий висновок підлягає роз`ясненню та узгодженню з загальними поняттями норм матеріального права та концептуальних положень теорії держави та права.

10.          В обґрунтування цієї необхідності заявник цитує норми статей 509, 510, 526 ЦК України, положення підручнику “Цивільне право” (том 2. За редакцією професорів В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького), а також зміст поняття “добровільне зобов`язання”, що надав штучний інтелект “ChatGPT”.

11.          Скаржник звертає увагу, що штучний інтелект “ChatGPT” ідентифікував дану правову конструкцію як зобов`язання (у теоретичному розумінні), до якого сторони дійшли добровільно (за власним волевиявленням), без втручання в зміст поняття. Тому, на думку заявника, враховуючи теоретичне визначення поняття “зобов`язання”, підлягає роз`ясненню поняття “добровільне зобов`язання”, яке вжите судом – визначення суб`єктів, об`єкту та змісту такого поняття, та визначення його відмінності від теоретичного визначення “зобов`язання” (суб`єкту, об`єкту, змісту даного поняття).

12.          Заявник вважає, що вжите судом поняття “добровільне зобов`язання” суперечить теоретичному поняттю “зобов`язання” закріпленому в нормах матеріального права.

13.          Також заявник просить Верховний Суд з метою практичного виконання запропонованого шляху, вказаного у рішенні суду, вирішення спірних правовідносин розкрити:

–          за якою процедурою загальні збори мають привести статутний капітал у відповідність до фактично внесеного учасниками розміру, якщо стаття 18 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” не підлягає застосуванню? Шляхом зменшення чи перерозподілу статутного капіталу?

–          як враховуються голоси учасників при проведенні таких загальних зборів з врахуванням положень статей 2, 14, 15, 30, 34 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”? Голоси учасника, який має заборгованість з внесення статутного капіталу при голосуванні враховуються у повному обсязі чи у частині внесеного статутного капіталу?

14.          23 січня 2024 року представниця відповідача подала до Верховного Суду заперечення проти заяви про роз`яснення постанови, оскільки така заява суперечить положенням статті 245 ГПК України: подана стосовно судового рішення, яке не підлягає примусовому виконанню; спрямована на внесення змін до тексту судового рішення; стосується питань, які не були предметом судового розгляду (порядок скликання загальних зборів учасниками підприємства та порядок обрахунку голосів). В обґрунтування заперечень посилається на практику Верховного Суду щодо порядку вирішення питання про роз`яснення судового рішення.

15.          Верховний Суд перевірив подану заяву про роз`яснення судового рішення та дійшов таких висновків.

16.          Відповідно до пункту 1 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

17.          Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

18.          Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників судового процесу, заборона зловживати наданими правами.

19.          Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

20.          Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

21.          Зловживання правом – це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

22.          Наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова “зокрема”. Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21); від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження 61-10578св22) та ін).

23.          Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

24.          Відповідно до частин першої та другої статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

25.          Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що:

–          роз`яснення судового рішення – це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення;

–          роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України “Про виконавче провадження”.

26.          Зокрема, така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 15.11.2023 у справі № 905/2199/20; від 19.06.2023 у справі № 925/632/19; від 06.07.2022 у справі № 904/766/21, від 27.04.2022 у справі № 925/1499/17, від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19.

27.          Постанова суду касаційної інстанції, із заявою про роз`яснення якої звернувся заявник, не є судовим рішенням, право на роз`яснення якого передбачено статтею 245 ГПК України, оскільки воно не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”. Питання, на які заявник хоче отримати роз`яснення у порядку статті 245 ГПК України, стосуються мотивів прийнятого рішення, поставлені у такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже прийнятого рішення щодо правовідносин сторін, що не були предметом розгляду (щодо процедури приведення статуту у відповідність, порядку підрахунку голосів на наступних загальних зборах).

28.          Заявник в обґрунтування необхідності роз`яснити поняття “добровільне зобов`язання”, вжите у постанові, серед іншого посилається на відповіді, що надав штучний інтелект “ChatGPT” в ході аналізу цього поняття, а також вказує, що вжите судом поняття суперечить теоретичному поняттю, закріпленому в нормах матеріального права.

29.          Тобто заявник фактично просить Верховний Суд спростувати чи підтвердити те, що з окресленого питання згенерував штучний інтелект “ChatGPT”, який не визнається як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, що були зроблені судом в судовому рішенні. У такий спосіб заявник поставив під сумнів суддівський розсуд та судове тлумачення цього питання у рішенні, що набуло статусу остаточного, чим знехтував авторитет судової влади.

30.          Стрімкий розвиток генеративних моделей штучного інтелекту відкриває нові можливості, в тому числі й для судочинства, проте і створює нові ризики.

31.          Україна є членом Спеціального комітету із штучного інтелекту при Раді Європи, у жовтні 2019 року приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань штучного інтелекту (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449), а в грудні 2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалила Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні, відповідно до якої розроблення та використання систем штучного інтелекту можливе лише за умови дотримання верховенства права, основоположних прав і свобод людини і громадянина, демократичних цінностей, а також забезпечення відповідних гарантій під час використання таких технологій.

32.          Для кращого забезпечення незалежності та неупередженості судової влади КРЄС вважає, що необхідна чітка правова та етична основа для розроблення та використання технологій судовими органами. Такі рамки краще дозволять судовій системі як одній із гілок державної влади підтримувати верховенство права, оскільки вона все більше приймає та адаптується до використання технологій (пункт 81 висновку КРЄС № 26 (2023) від 1 грудня 2023 року Рухаючись вперед: використання асистивних технологій у судочинстві”, які є рекомендаційними нормами (soft law)).

33.          На сьогодні в Україні не затверджені етичні стандарти та норми, які регулюють використання штучного інтелекту в судочинстві, не визначені визначення межі (етичні, правові) застосування систем штучного інтелекту для цілей надання професійної правничої допомоги, що відповідно до Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні є одним із завдань державної політики у сфері правового регулювання галузі штучного інтелекту.

34.          Розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту у судовій системі провідних країн світу сприяли виникненню необхідності виробити єдині принципи і правила їх використання. У грудні 2018 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя прийняла Етичну хартію про використання штучного інтелекту в судових системах та їх середовищі (European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment), що стало першим кроком Європейської комісії з питань ефективності правосуддя до сприяння відповідальному використанню штучного інтелекту в Європейській судові системи відповідно до цінностей Ради Європи.

35.          Європейська комісія, зокрема, вказує на те, що застосування штучного інтелекту у сфері правосуддя сприятиме підвищенню ефективності та якості судочинства, але повинно здійснюватися відповідально, з дотриманням основних прав, гарантованих Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод        та Конвенцією Ради Європи про захист персональних даних.

36.          Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дотримання формалізованих правил цивільного судочинства, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення цивільного спору, є цінним і важливим, оскільки воно здатне обмежити свободу розсуду, забезпечити рівність сторін, запобігти свавілля, забезпечити ефективне вирішення спору і винесення судового рішення в розумні терміни, а також забезпечити правову визначеність і повагу до суду.

37.          Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя. У межах професіонального обов`язку захисту прав та інтересів своїх клієнтів адвокати мають також відігравати суттєву роль в справедливому відправленні правосуддя.

38.          Використання технологій повинно, перш за все, поважати природу судового процесу. По-перше, багато судових рішень є дискреційними рішеннями, заснованими на конкретних фактах окремої справи. По-друге, судді відіграють суттєву роль у розвитку права. Вони не просто застосовують фіксовані та незмінні правила. Судді повинні мати можливість виправляти або доповнювати закон, якщо він не відповідає вимогам або загрожує зашкодити його застосуванню в певних справах. Технології не повинні втручатися у сферу справедливості. Технології не повинні знеохочувати або перешкоджати критичному мисленню суддів, оскільки це може призвести до стагнації правового розвитку та ерозії системи правового захисту. Тому технологічні інструменти повинні поважати процес ухвалення судових рішень і автономію суддів (пункт 90 висновку КРЄС № 26 (2023) від 1 грудня 2023 року Рухаючись вперед: використання асистивних технологій у судочинстві”).

39.          Штучний інтелект може бути корисним та допоміжним інструментом у сфері правосуддя,        але не може замінити роль суддів.

40.          Технологію слід використовувати лише для підтримки та посилення верховенства права. Технологія може використовуватися лише для підтримки та допомоги судам і суддям у належному управлінні та визначенні проваджень. Ухвалення рішень має, явно чи неявно, здійснюватися лише суддями. Це не можна делегувати або виконувати за допомогою технології. Судова автономія повинна поважатися шляхом використання технологій (підпункти (і), (ііі) пункту 92 висновку).

41.          Натомість у справі, що розглядається, учасник використовує технологію штучного інтелекту не як засіб сприяння здійсненню належного правосуддя, а навпаки – з метою заперечення (ставлення під сумнів, оскарження) вже зроблених судом висновків.

42.          Протиставлення учасником судового процесу у процесуальній заяві висновків судової палати Верховного Суду з правового питання та штучного інтелекту, що немає нормативного регулювання та науково доведеного підґрунтя для використання, як підстава для роз`яснення рішення суду неминуче спричиняє проблеми з точки зору впливу на авторитет Верховного Суду, його судової практики та довіри до судової влади в цілому.

43.          Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до суду. Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 9901/388/20 (провадження № 11-12заі220)).

44.          Судді та адвокати розділяють основоположний обов`язок дотримання процесуальних норм та принципів справедливого судочинства. Адвокати, усвідомлюючи роль Верховного Суду у демократичному суспільстві, мають виявляти високий рівень професійної обачності і конструктивної співпраці з судом, позбавляючи його від подачі завідомо необґрунтованих скарг (заяв). Навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду, в тому числі використання штучного інтелекту без належного розуміння його можливостей як підстава для протиставлення його висновків висновкам суду, можуть підірвати довіру до судової системи. Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду.

45.          Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що дії заявника у сукупності (подання завідомо безпідставної заяви на роз`яснення постанови касаційної інстанції, право на роз`яснення якої не передбачено статтею 245 ГПК України, апелювання до “позиції” штучного інтелекту “ChatGPT”, згенерованого ним у відповідях з окремого питання, що вже розглянув суд) є виявом неповаги до суддів Верховного Суду, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від імовірних порушень з боку відповідача. Заява є явно необґрунтована та завідомо безпідставна (фактично зводиться до незгоди з рішенням суду, повторного перегляду висновків суду з наданням іншого судового тлумачення та наданні відповіді на питання, що взагалі не були предметом спору), не відповідає завданню господарського судочинства та є зловживанням правом на подання заяви, тому Верховний Суд вважає її неприйнятною згідно зі статтею 43 ГПК України.

46.          Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 43 ГПК України).

Керуючись статтями 43, 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати подання представником Приватного підприємства “Агротрейд Групп” заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 зловживанням процесуальними правами.

Залишити без розгляду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий           І. КондратоваСудді           С. Бакуліна            О. Баранець            Г. Вронська            Н. Губенко            О. Кібенко            О. Кролевець            В. Студенець

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.