Добросовісність та зловживання процесуальними правами: окремі аспекти правозастосування розкрила суддя ВС Наталія Сакара

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Добросовісність та зловживання процесуальними правами: окремі аспекти правозастосування», лектором якого виступила Наталія Сакара, суддя Верховного Суду, кандидат юридичних наук, доцент.

Лектор розкрила категорію «добросовісності» в судовій практиці та науковий підхід до розуміння сутності.

Так, в науці цивільного процесуального права добросовісність розуміється як:

  • загальний обов’язок суб’єктів цивільного процесуального права сумлінно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки;
  • презумпція, відповідно до якої кожний учасник вважається таким, що діє в цивільному процесі добросовісно, поки не доведено протилежне;
  • принцип цивільного процесуального права.

У Постанові ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 Суд зазначив, що добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов’язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов’язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Складовими принципу добросовісності в цивільному судочинстві є:

  • заборона зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України);
  • вимога добросовісного виконання процесуальних обов’язків (частина 3 статті 27 ЦПК України (в редакції 2004 року), частина перша статті 44 ЦПК України);
  • процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium);
  • заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).

Далі Наталія Сакара перейшла до аналізу категорії «зловживання процесуальними правами», запропонувавши наступне визначення.

Зловживання процесуальними правами – це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

У Постанові ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19) Суд зазначив про необхідність розмежування зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

В огляді судової практики лектор схарактеризувала види зловживання процесуальними правами, передбачені Цивільним процесуальним кодексом:

  1. Подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася

Повторне оскарження судового рішення суду першої інстанції за наявності не скасованої ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є зловживанням процесуальними правами (Постанова ВС від 20 лютого 2020 року у справі № 682/3512/18 (провадження № 61-12908св19).

  1. Подання клопотання (заяви, скарги) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин

Звернення з апеляційною скаргою з підстав, аналогічних викладеним у попередній апеляційній скарзі, у задоволенні якої судом було відмовлено, є прикладом зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом (Постанова ВС від 04 листопада 2019 року у справі № 497/1094/15-ц (провадження № 61-33397св18).

  1. Заявлення безпідставного відводу або вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи

Неодноразове подання заяв про відвід судді (суддів) безпосередньо перед призначеними по справі судовими засіданнями, які обґрунтовані незгодою із процесуальними рішеннями суду, внаслідок чого неможливо тривалий час провести розгляд справи по суті, є зловживанням процесуальним правом (Постанова ВС від 02 липня 2020 року у справі № 760/4478/13-ц (провадження № 61-15124св19).

  1. Подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів

Подання позовів до судів різної юрисдикції за схожими предметом та підставами не може визнаватися зловживанням, якщо не доведено, що метою є затягування розгляду справи (Постанова ВС від 02 вересня 2019 року у справі № 367/5934/17-ц (провадження № 61-35262св18).

Позови, в яких один і той самий предмет та суб’єктний склад, однак, різні підстави не є тотожними, а тому їх подання не може розцінюватися як спроба маніпулювання автоматизованим розподілом судових справ (Постанова ВС від 12 жовтня 2020 року у справі № 638/5565/18 (провадження № 61-3129св20).

  1. Подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер

Висновок про штучний характер позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист. Висновок суду щодо штучного характеру позову, зроблений після тривалого часу перебування справи на розгляді в суді, є неправомірним (Постанова ВС від 11 вересня 2019 року у справі № 757/64933/17-ц (провадження № 61-5436св19).

  1. Необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача)

Установивши, що будинок на АДРЕСА_1 не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки він належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22 листопада 2006 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, оскільки позивачами штучно об`єднано позовні вимоги з метою зміни підсудності справи з Куликівського районного суду Чернігівської області на Корюківський районний суд Чернігівської області, так як спору щодо вказаного будинку немає, а вимоги, у частині визнання за позивачами по 1/2 частини земельних ділянок відповідач визнає (Постанова ВС від 19 листопада 2019 року у справі № 736/85/18-ц (провадження № 61-40124св18).

Сфокусувала увагу Наталія Сакара також на видах зловживань, які прямо не передбачені ЦПК, а саме:

  • використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями) та з іншими учасниками процесу (Постанова ВП ВС від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19, Постанова ВП ВС від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19, Постанова ВП ВС від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-61заі21, Постанова ВП ВС від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (провадження № 11-48заі21);
  • вибірковість отримання процесуальних документів (Постанова ВС від 04 листопада 2020 року у справі № 643/7807/13-ц (провадження № 61-19085св19), направлених судом, або умисне неотримання поштових відправлень із суду за умови, що отримувач достовірно знає, що ним подана скарга до суду (Постанова ВС від 06 квітня 2020 року у справі № 732/1737/18 (провадження № 61-16176св19), неповідомлення суду про будь-які обставини, які можуть зробити неможливим отримання листа, або про можливу зміну свого місцезнаходження, відсутність інтересу до справи тривалий час, відсутність реакції на повідомлення суду на електронну адресу та за номером його мобільного телефону (Постанова ВС від 13 січня 2021 року у справі № 199/7620/19 (провадження № 61-12590св20);
  • надання суду квитанцій на підтвердження сплати судового збору, які вже використані в інших справах, заздалегідь розуміючи, що вони не будуть зараховані до Державного бюджету, а також наступне неусунення недоліків щодо належної сплати судового збору (Постанова ВС від 03 листопада 2020 року у справі № 530/1630/18 (провадження № 61-6940св19);
  • відмова від позову після виконання мирової угоди (Постанова ВС від 04 березня 2020 року у справі № 712/13890/15-ц (провадження № 61-15953св19) або неодноразове подання заяви про затвердження мирової угоди на стадії перегляду ухвали про відмову у задоволенні такої заяви (Постанова ВС від 30 січня 2020 року у справі № 744/880/19 (провадження № 61-18606ск19).

До засобів запобігання зловживанню процесуальними правами відносяться:

  • повернення скарг, заяв, клопотань (частина третя статті 44 ЦПК України);
  • залишення скарги, заяви, клопотання без розгляду (частина третя статті 44 ЦПК України);
  • штраф (стаття 148 ЦПК України);
  • покладення судових витрат незалежно від результатів вирішення спору (частина дев’ята статті 141 ЦПК України).

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.