Про реагування на заяви щодо фактів забороненого поводження з підозрюваним, свідком: практика ЄСПЛ та ВС розповіла заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при ВС, член Ради комітету з питань кримінального права та процесу НААУ Ірина Гловюк під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практика ЄСПЛ та ВС щодо фактів забороненого поводження з підозрюваним, свідком, а саме:
- 1. Стандарти практики ЄСПЛ про розслідування забороненого поводження.
- 2. Стандарти Верховного Суду щодо реагування на заяви про заборонене поводження з підозрюваним, свідком.
- 3. Використання як аргументів захисту.
У рамках характеристики реагування на заяви щодо фактів забороненого поводження з підозрюваним, свідком акцентовано на наступному:
1. Стандарти практики ЄСПЛ про розслідування забороненого поводження
Стаття 3 Конвенції забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність поводження чи покарання. Це положення має матеріальний та процесуальний аспекти.
ЄСПЛ наголошує:
- Держава зобов’язана провести ефективне офіційне розслідування, якщо особа подає небезпідставну скаргу на жорстоке поводження.
- «Вергельський проти України», №19312/06.
- «М. та інші проти Італії та Болгарії», §100.
- «X та інші проти Болгарії» [ВП], §184.
- Процесуальне зобов’язання існує і коли стверджуване насильство вчинене приватними особами, за умови небезпідставності заяв «Гішою проти Румунії», §§62–64.
- Належне реагування є ключовим для довіри до держави та запобігання толеруванню незаконних дій «Ляпін проти росії», §139.
Мета розслідування:
ЄСПЛ: головна мета — забезпечити дієвість національної заборони катувань, встановити причетних осіб і забезпечити їхню підзвітність «Буїд проти Бельгії» [ВП], §117.
Стандарти ефективності розслідування (ЄСПЛ):
1) Ретельність (adequacy):
- Розслідування має забезпечити встановлення обставин і не може ґрунтуватися на поспішних висновках «Каверзін проти України» (№23893/03), «Кобець проти України», №16437/04.
2) Збір усіх доказів:
Органи влади повинні вжити всіх заходів для отримання свідчень, експертиз, фізичних доказів.
3) Оперативність (reasonable promptness):
Розслідування не повинно містити необґрунтованих зволікань.
4) Незалежність:
Повна відсутність інституційної чи практичної залежності від органів, чиї дії розслідуються.
Приклади порушень незалежності:
- «Мокану та інші проти Румунії» – військові прокурори і підозрювані перебували у відносинах підпорядкування.
- «Бойченко проти Молдови» – прокурор одночасно відкрив справу проти заявника.
- «Наджафлі проти Азербайджану» – розслідування делеговане тим самим органам, що підозрювались у жорстокому поводженні.
5) Громадський контроль та участь потерпілого:
Розслідування має бути достатньо прозорим, щоб громадськість могла довіряти його результатам.
6) Вразливість потерпілих:
Особлива увага — у справах про сексуальне насильство, домашнє насильство, злочини ненависті.
2. Стандарти Верховного Суду щодо реагування на заяви про заборонене поводження
1) Небезпідставність заяви:
ВС (постанова від 29.10.2019, справа №515/2020/16-к): Обов’язок розслідувати виникає, коли заява:
- містить конкретні обставини поводження,
- має підтвердження,
- або надає інформацію, яка дозволяє перевірити факт.
ВС також указує, що прості скарги «на тиск» без деталей — не небезпідставні, і обов’язок розслідувати не виникає.
2) Належність і ретельність перевірки:
ВС наголошує:
- Суд апеляційної інстанції повинен ретельно перевірити твердження про насильство.
- Непроведення органами досудового розслідування належної перевірки (внесення в ЄРДР, слідчі дії) — порушення.
- Суди зобов’язані реагувати на скарги і звертатися до прокуратури по ст.214 КПК.
- Відмова у внесенні відомостей до ЄРДР без достатніх підстав — порушення.
- Відсутність допиту заявника під час перевірки є неефективним розслідуванням.
3) Розподіл тягаря доказування
Відсутність звернення сторони захисту за ст.214 КПК не звільняє державні органи від обов’язку провести офіційне розслідування.
4) Обов’язковість реагування суду:
ВС неодноразово наголошував на обов’язку суду перевіряти такі заяви.
Постанова від 08.04.2021, №573/2028/19: Неперевірення таких заяв є істотним порушенням, які перешкоджають ухваленню законного рішення.
Приклади з практики ВС:
Приклад 1 – щодо слідчого експерименту:
Суди та прокуратура тричі перевіряли заяви щодо незаконних дій поліції та закривали провадження за відсутністю події/складу злочину. ВС погодився з відхиленням доводів.
Приклад 2 – (синці, заяви, довідки, звернення до ДБР):
ВС: заяви містили конкретні факти, тілесні ушкодження були зафіксовані, були звернення до ДБР — але органи не провели належного розслідування.
3. Використання як аргументів захисту
1) Своєчасність заяви:
Захисник має забезпечити негайність повідомлення про жорстоке поводження.
2) Наявність фактичних даних:
Захист повинен подавати:
- медичні документи,
- фото/відео ушкоджень,
- заяви до прокурора, ДБР,
- показання очевидців.
ВС враховує наявність таких даних при оцінці скарг.
3) Послідовність тверджень:
Сторона захисту повинна демонструвати:
- сталість та повторюваність тверджень,
- відсутність суперечностей.
ВС прямо зазначає важливість послідовності заяв.
- Посилання на стандарти ЄСПЛ:
Захист повинен наголошувати на:
- обов’язку держави розслідувати небезпідставні скарги («Вергельський», «Кобець», «Каверзін»);
- критеріях ефективності розслідування;
- обов’язку незалежності та оперативності;
- необхідності участі заявника.
- Використання судової практики ВС:
Захист має посилатись на:
- обов’язок судів реагувати (ВС, №573/2028/19);
- необхідність внесення до ЄРДР заяв про насильство;
- неприпустимість ігнорування тілесних ушкоджень.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.