Ірина Гловюк, адвокатеса, медіаторка, докторка юридичних наук, професорка, членкиня Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу, членкиня Комітету із конституційного правосуддя та прав людини Ради адвокатів Одеської області, професорка кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту права Львівського державного університету внутрішніх справ 17 жовтня 2023 року провела у Вищій школи адвокатури НААУ вебінар на тему: «Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод: судова практика».
На початку заходу лекторка звернула увагу на поширеність інституту угод у кримінальному провадженні, зокрема:
у 2021 році – 80267 вироків, за угодами – 12312, 156 відмов у затвердженні угод (URL: https://court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/main_site/1k_2021_02.xlsx);
у 2022 році – 60647 вироків, за угодами – 10889, 86 відмов у затвердженні угод (URL: https://court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/main_site/1-k%20_%204-%202022.xls)
Лекторка звернула увагу на те, що практика ЄСПЛ не визнає угоди як такі, що суперечать праву на справедливий суд.
Зокрема, у справі «NATSVLISHVILI ТА TOGONIDZE ПРОТИ ГРУЗІЇ» (Заява No 9043/05) ЄСПЛ зазначив, щоу самій процедурі угод щодо обвинувачень чи покарання немає нічого поганого. У цьому зв’язку Суд приєднується до ідеї про те, що угоди про визнання провини, окрім надання важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ і пом’якшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, також, при правильному їх застосуванні, можуть стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, і можуть сприяти зниженню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув’язнених. Суд вважає, що якщо наслідком угоди про визнання провини є те, що кримінальна справа проти підсудного вирішується шляхом скороченого судового провадження, це становить по суті відмову від низки процесуальних прав. Це саме по собі не є проблемою, оскільки ані буква, ані дух статті 6 не заважають особі з власної волі відмовитися від цих гарантій. Суд у цьому зв’язку зазначає, що ще в 1987 Комітет міністрів Ради Європи закликав держав- членів вжити заходів, спрямованих на спрощення звичайних судових процедур шляхом впровадження, зокрема, скорочених та сумарних судових проваджень (див. пункт 54 вище). Разом з тим, основоположним принципом є й те, що будь-яка відмова від процесуальних прав, для того щоб вона була ефективною для цілей Конвенції, повинна завжди встановлюватися в недвозначній формі та супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю. Крім того, вона не повинна йти врозріз з будь-яким важливим суспільним інтересом (справи «Scoppola» (No 2), згадана вище, § 135-36; «Poitrimol проти Франції», рішення від 23 листопада 1993 року, § 31, Series A, no. 277-A; та «Hermi проти Італії» [ВП], No 18114/02, § 73, ECHR 2006-XII).
Утім, є і ряд справ, де констатувалися порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у таких провадженнях. Наприклад, у справі «МУЧА ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ» (заява No 63703/19), де заявника судив той самий суд першої інстанції, який раніше засудив його співучасників за спільні злочинні дії, а вироки спивучасників грунтувались саме на угодах, ЄСПЛ визнав, що вироки проти співучасників порушили право заявника вважатися невинуватим доти, доки його вину не буде доведено. Враховуючи роль, яку вони відіграли в судовому розгляді справи заявника, який проходив у тому ж суді, його сумніви щодо неупередженості суду були об’єктивно виправданими, та констатував порушення п. 1 статті 6 Конвенції.
У справі «ВАСАРАБ ТА ПАУЛЮС ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ» (№ 28081/19 та 29664/19), коли докази засудження були від B., C. та іншої особи, D, які, на думку заявників, могли співпрацювати з правоохоронними органами в обмін на імунітет або з метою помститися заявникам. Національні суди відмовили у дослідженні доказів захисту. ЄСПЛ зазначив, щовикористання показань свідків в обмін на імунітет або інші переваги може поставити під сумнів справедливість судового провадження, бо такі заяви відкриті для маніпуляцій і можуть бути зроблені виключно для отримання переваг, запропонованих в обмін, або для особистої помсти. Таким чином, не можна недооцінювати ризик того, що особу можуть обвинувачувати та судити на основі неперевірених тверджень, які не обов’язково безкорисливі. ЄСПЛ констатував порушення п. 1 та 3 (d) статті 6 Конвенції.
Захід змістовно складався з таких блоків:
- 1. Загальні правила оскарження судових рішень на підставі угод
- 2. Правові позиції ВС щодо тлумачення правил оскарження судових рішень на підставі угод
- 3. Оскарження вироків на підставі угод про визнання винуватості «іншими особами».
У блоці «Загальні правила оскарження судових рішень на підставі угод» було розглянуто нормативні обмеження стосовно оскарження вироків на підставі угод за ст. 394 та 424 КПК України.
За постановою ККС ВС від 18 грудня 2018 року, справа № 227/1325/18, виходячи із основоположних принципів, гарантованих Конституцією України, а також загальних засад кримінального провадження, такого права не можуть бути позбавленні особи, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення. Так, згідно п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2, як особа, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок щодо ОСОБА_3, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, наділений правом на касаційне оскарження такого вироку після його перегляду в апеляційному порядку(URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78979788).
У блоці 2 «Правові позиції ВС щодо тлумачення правил оскарження судових рішень на підставі угод» було детально розглянуто підходи ККС ВС до повноважень прокурора щодо оскарження вироків на підставі угод. Відмічено буквальне тлумачення таких повноважень: наприклад, у постанові ККС ВС від 13 листопада 2018 року, справа № 367/3872/17, зазначено: враховуючи вимоги засади диспозитивності (ст. 26 КПК) і те, що п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК та ч. 4 ст. 399 КПК чітко регламентують питання спеціальних підстав для оскарження прокурором вироку за угодою про примирення, а також підстав та порядку відмови у відкритті провадження апеляційним судом (у тому числі й у випадках оскарження вироків за угодами), застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК для розширення можливостей оскарження прокурором вироку на підставі угоди про примирення виключається (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77968952).
У блоці 3 «Оскарження вироків на підставі угод про визнання винуватості «іншими особами» було звернено увагу на те, що до таких осіб, прав, свобод та законних інтересів яких стосується вирок, можуть відноситися: 1) особи, стосовно яких обвинувальний акт у цьому судовому провадженні не розглядався, але у вироку на підставі угоди про визнання винуватості у тій чи іншій формі констатується факт вчинення ними кримінально-караного діяння; 2) особи, стосовно майна яких прийнято рішення у вироку (застосовано спеціальну конфіскацію, вирішено питання щодо речових доказів); 3) інші особи.
Указано на послідовність практики ВС у аспекті можливості оскарження вироків іншими особами. Зокрема, наголошено на такій позиції ОП ККС ВС від6 грудня 2021, справа № 654/1820/18: «Якщо у вироку (ухвалі про застосування примусового заходу виховного характеру чи про застосування примусових заходів медичного характеру) постановленому щодо однієї особи, зроблено висновок, який стосується прав, свобод та інтересів іншої особи, то остання на підставі п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 статті 7, частини шостої статті 9, частин першої та другої статті 24 КПК, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення в частині її прав, свобод та інтересів (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101855118).
Питання визначення кола осіб, інтересів яких стосується вирок на підставі угоди, не завжди є простим.
Іриною Гловюк запропоновано та наведено алгоритм оцінки, чи стосується інтересів особи вирок на підставі угоди:
- чи згадується у вироку інша особа, яка за змістом вироку є причетноюю до вчиненні кримінального правопорушення, крім обвинуваченого;
- якщо згадується, то чи вказується її ім’я?
- якщо ім’я не вказується, то чи є дані безпосередньо у вироку, які дозволяють безсумнівно ідентифікувати таку особу (посада, діяльність тощо)?
- якщо такі дані є, то яким чином зміст вироку торкається її прав, свобод чи законних інтересів? (Гловюк І. Питання визначення кола осіб, інтересів яких стосується вирок на підставі угоди (практика ККС ВС та АП ВАКС). URL: https://www.hsa.org.ua/lectors/glovyuk-iryna/articles/pitannia-viznacennia-kola-osib-interesiv-iakix-stosujetsia-virok-na-pidstavi-ugodi-praktika-kks-vs-ta-ap-vaks)
Лекторкою зазначено, що у постановах ККС ВС згадки у вироках осіб, які не були обвинуваченими, оцінюються з позиції засади презумпції невинуватості у тлумаченні її ЄСПЛ, вказується не недопустимість формування преюдиції винуватості, а право на оскарження виводиться із ст. 7, 24 КПК України та положень Конституції України. Наприклад, у постанові ККС ВС від 6 березня 2018 року, справа № 173/123/17було зазначено, що висновок у вироку щодо ОСОБА_2 про його співучасть у вчиненні крадіжки з ОСОБА_1 є констатацією його винуватості у цьому кримінальному правопорушенні. Зазначена преюдиція щодо винуватостіОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, не лише входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72670505).
Для ілюстрації ситуацій оцінки впливу вироку на права «іншої особи» було наведено такий висновок ОП ККС ВС від 18 травня 2020 року, справа № 639/2837/19: суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89372564).
В ході заходу лекторкою з урахуванням судової практики було надано практичні поради щодо захисту інтересів «інших осіб» у кримінальному провадженні при оскарженні вироку на підставі угоди про визнання винуватості.
Цікаві публікації лекторки:
- Гловюк І.В. Особливості надання професійної правничої допомоги для оскарження вироків на підставі угод про визнання винуватості «іншим» особам. Адвокатура: минуле, сучасність та майбутнє: матер. ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 листопада 2019 р.) – Одеса: Фенікс, 2019. С. 52-56. URL: https://www.academia.edu/40950351/
- Гловюк І. Потерпілий у кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості. Протидія злочинності: теорія та практика: матеріали IX Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, присвяченої пам’яті Олега Михайловича Литвака (25 листопада 2019 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2019. С. 50-53. URL: https://www.academia.edu/41219984/
- Гловюк І. Питання визначення кола осіб, інтересів яких стосується вирок на підставі угоди (практика ККС ВС та АП ВАКС).URL: https://www.hsa.org.ua/lectors/glovyuk-iryna/articles/pitannia-viznacennia-kola-osib-interesiv-iakix-stosujetsia-virok-na-pidstavi-ugodi-praktika-kks-vs-ta-ap-vaks