Трудові спори – це одна з найскладніших категорій справ. Тому те, що законодавець передбачив можливість їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, для пришвидшення такого розгляду, не зовсім виправдано. Оскільки, наприклад, справи щодо заборгованості із заробітної плати можна вирішити в наказному провадженні. Натомість спори щодо поновлення на роботі потребують детального з’ясування всіх обставин, адже в такій категорії практично немає подібних справ.
Про це зазначила суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Ольга Ступак, інформує Судова влада.
«Кожен трудовий спір настільки індивідуальний, що дуже складно віднайти цю подібність. Навіть якщо працівники в різних справах звільнені на підставі одного і того ж пункту КЗпП України, наприклад за прогул, то обставини в кожному випадку індивідуальні», – сказала доповідачка.
Також вона зауважила, що за час дії воєнного стану відбулись істотні зміни в регулюванні трудового законодавства. Вони були внесені до законодавства для швидкого реагування на виклики, які постали. При цьому Ольга Ступак акцентувала, що всі обмеження трудових прав ґрунтуються на нормах ст. 64 Конституції України, яка визначає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, окрім прав, визначених у перелічених статтях. І ст. 43 Основного Закону, що гарантує право на працю, до цього переліку не входить.
Доповідачка навела положення КЗпП України та Закону України «Про відпустки», які не застосовуються в період дії воєнного стану; проаналізувала новели Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Розповідаючи про судову практику у відповідній категорії справ, вона звернула увагу на висновки ВС щодо переведення, переміщення та зміну істотних умов праці в період дії воєнного стану. Зокрема, в постанові від 2 жовтня 2024 року у справі № 755/8135/22 КЦС ВС зазначив, що поняття «зміна істотних умов праці» є загальним, а поняття «зміна умов оплати праці» є однією з підстав зміни істотних умов праці. У період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Постанова КЦС ВС від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 стосується повідомлення працівника щодо наказу, згідно з яким відновлено дію трудового договору в період дії воєнного стану.
Також Ольга Ступак навела судову практику щодо розірвання трудових договорів у період дії воєнного стану; збереження середнього заробітку за працівниками, які призвані на військову службу під час мобілізації чи служать за контрактом; відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України; звільнення працівника на підставі наявності в останнього реального чи потенційного конфлікту інтересів; доказів виконання роботодавцем обов’язку щодо пропонування працівнику наявних вакантних посад та ін.
Крім того, доповідачка більш детально проаналізувала висновки КСУ в Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-з/2025. Зазначила, що Суд визнав неконституційною ч. 1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення 3-місячного строку звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати. Звернула увагу, що КСУ наголосив, що:
- – 3-місячний строк обмежує доступ працівника до суду;
- – не враховує триваючий характер трудових правовідносин;
- – змушує працівника постійно подавати позови при систематичній невиплаті зарплати;
– порушує принцип рівності та правової визначеності.
Таке обмеження звужує конституційні права працівників (статті 43, 55 Конституції України) і позбавляє ефективного судового захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.