Про адвоката в медіації: спори які не підлягають врегулюванню в цій процедурі розповіли Анжела Кричина – співзасновник, член Наглядової Ради та медіатор Асоціації Сімейних медіаторів України, співзасновник, член Правління та Координатор Соціального проекту Ліги Медіаторів України по співпраці із районними Службами у справах дітей, адвокат з досвідом роботи суддею загальної юрисдикції та Ірина Федорич – медіаторка, супервізорка, кандидатка юридичних наук , Голова Правління та членкиня Асоціації сімейних медіаторів України, членкиня ГО «НАМУ», ГО «Фокус права» запрошена викладачка Школи права Українського Католицького Університету під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектори докладно проаналізували разом з учасниками адвоката в медіації, а саме:
- Поняття медіабельності: практика, наука і закон
- Критерії медіабельності: сталі, змінні, що підвищують або знижують вірогідність результату медіації
- Оцінка медіабельності медіатором чи адвокатом
- Наслідки оцінки для клієнта та адвоката
У рамках характеристики адвоката в медіації акцентовано на наступному:
1. Поняття медіабельності: практика, наука і закон
Медіабельність у законодавстві визначена як з’ясування можливості проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору) згідно зі ст. 16 Закону України «Про медіацію». Це формалізований етап, що передує процедурі і дає відповідь, чи допускає спір медіацію згідно з правом та природою конфлікту.
У науковому та практичному розумінні медіабельність — це:
- сукупність факторів, що дають підстави вважати, що конфлікт може бути вирішений шляхом медіації,
- спроможність сторін брати участь у медіації,
- допустимість, можливість і доцільність застосування медіації у конкретному спорі в конкретний час (визначення з Державного стандарту соціальної послуги медіації).
Також медіабельність пояснюють як потенціал конфлікту бути вирішеним шляхом переговорів за участі нейтрального посередника, що залежить від наявності об’єктивних та суб’єктивних умов. Це також результат аналізу складових конфлікту, який дає підстави вважати, що медіація ефективна саме у цей момент.
2. Критерії медіабельності: сталі, змінні, що підвищують або знижують вірогідність результату медіації
Щодо предмета спору:
- справи про встановлення юридичних фактів (походження дитини, смерть, місце проживання тощо),
- визнання або оспорювання актів органів влади, реєстраційних записів, угод,
- банкрутство та ліквідаційні процедури,
- позбавлення чи обмеження суб’єктивних прав (наприклад, дієздатності),
- питання, пов’язані з публічним інтересом (санкції, конфіскація, спори щодо владних повноважень).
Щодо суб’єктів спору:
- відсутність добровільності,
- зловживання процедурою (затягування, використання для збору інформації),
- високий рівень ескалації та відмова від діалогу,
- нездатність контролювати свої дії або приймати рішення (психічний стан, залежності),
- неможливість самовизначення,
- наявність прав третіх осіб поза процедурою,
- значний дисбаланс сил,
- спір немедіабельний для конкретного медіатора.
Змінні критерії (залежать від обставин та оцінки медіатора/адвоката):
До них належать фактори, що можуть змінюватися протягом процедури та впливати на її успіх:
Такі, що підвищують перспективу медіації:
- наявність потреби у збереженні відносин,
- бажання сторін комунікувати,
- готовність чути іншу сторону,
- можливість поступок і варіантів рішення,
- інтерес у швидкому, менш витратному способі вирішення.
Такі, що знижують перспективу:
- неприйнятність формату спільних зустрічей,
- високий рівень емоційної ескалації,
- асоціальна поведінка іншої сторони,
- неможливість брати участь (травма, насильство, брак ресурсів),
- вплив адвоката, який відмовляє від медіації,
- бажання вирішити питання виключно судом.
Такі, що залежать від оцінки медіатора:
- можливість забезпечити безпечний формат,
- оцінка рівня ескалації та шансу на комунікацію,
- спроможність сторін домовлятися,
- можливість нейтралізувати дисбаланс сил,
- наявність прихованих факторів, які можуть з’явитися пізніше.
3. Оцінка медіабельності медіатором чи адвокатом
Етапи та підходи до оцінки медіабельності:
Оцінка здійснюється під час підготовчих заходів, що включають зустрічі, збір та обмін інформацією, узгодження формату. Це передує рішенню про початок процедури.
Медіабельність є динамічним процесом, тому медіатор оцінює її протягом усієї процедури. Може змінюватися через:
- зміну природи конфлікту,
- втрату добровільності,
- появу дисбалансу сил,
- нові факти, що унеможливлюють домовленість,
- виявлення прав третіх осіб тощо.
Роль адвоката:
Адвокат — це «фільтр первинної оцінки», який:
- аналізує правову природу конфлікту,
- оцінює, чи дозволяє закон вирішити спір медіацією,
- консультує клієнта щодо стратегічних, правових і репутаційних наслідків,
- відокремлює питання, що підлягають домовленості, від тих, що належать виключно суду,
- допомагає оцінити готовність сторін.
Ключові питання адвоката для оцінки медіабельності:
- Чи задовольнить судове рішення інтереси клієнта?
- Чи не буде медіація/суд надмірно витратними?
- Чи немає заходів, що унеможливлюють переговори?
- Чи питання не належить виключно суду (питання права, експертизи)?
- Чи готовий клієнт емоційно/психологічно?
- Чи є у сторін простір для рішень і компромісів?
Емоційний стан клієнтів та спротив:
Більшість клієнтів бачаться «неготовими», але вони часто просто: сердиті, зневірені, налякані, ображені, не почуті.
Спротив буває:
- конструктивним (потреба гарантій, інформації, супроводу),
- деструктивним (ультиматуми, саботаж, немотивована недовіра).
Це важливо для оцінки: клієнт може бути медіабельним після підготовки, хоча спершу здається протилежне.
4. Наслідки оцінки медіабельності для клієнта та адвоката
Для клієнта:
- можливість уникнути витрат часу, грошей і стресу,
- розуміння, чи підходить медіація саме для його спору,
- уникнення ризику невдалої або шкідливої процедури,
- можливість налагодити стосунки, якщо це важливо (особливо у сімейних спорах),
- можливість безпечно відмовитись від медіації, коли це суперечить закономірним інтересам.
Для адвоката:
- зниження процесуальних, фінансових і репутаційних ризиків,
- правильне спрямування клієнта до найефективнішої форми вирішення спору,
- уникнення участі в медіаціях, приречених на провал або заборонених законом,
- можливість використовувати медіацію як інструмент адвокатської практики.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.