Закріплене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень. Якщо позивачем є суб’єкт владних повноважень незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, окрім судових витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експерти.
29 серпня 2022 року Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати
Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі No 826/16473/15 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення податкового боргу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 липня 2019 року
задовольнив позов. Не погоджуючись із цим рішенням, відповідач і третя особа
оскаржили його до суду апеляційної інстанції. Позивач звернувся до суду
апеляційної інстанції із заявою про відмову від позовних вимог в частині стягнення податкового боргу та присудження на користь податкового органу коштом платника-відповідача судового збору, сплаченого під час подання позовної заяви.
Постановляючи ухвалу в частині стягнення судового збору, сплаченого
контролюючим органом за подання позовної заяви, суд апеляційної інстанції
зазначив, що визначальними для вирішення питання щодо можливості стягнення з платника понесених позивачем судових витрат є обставини, які зумовили звернення до суду із заявою про відмову від позову, а саме – чи була вона обумовлена задоволенням вимог позивача відповідачем після подання позовної заяви.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення в частині задоволення заяви про присудження суми сплаченого судового збору та стягнення судового збору. У цій частині було ухвалено нове
рішення про відмову в задоволенні заяви про присудження сплаченого судового
збору. В іншій частині відповідне судове рішення було залишене без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз змісту частин першої–третьої статті 139 Кодексу адміністративного
судочинства України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб’єкта
владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. Такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов’язаний із завданням адміністративного судочинства, яке полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює
особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Ці особливості стосуються конкретної ситуації (однієї з багатьох, згаданих у статті 139 цього Кодексу) щодо реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб’єкт владних повноважень чи особа) не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі
(статті 139) про те, що витрати суб’єкта владних повноважень на сплату судового
збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових
витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Закріплене статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень. Якщо позивачем
виступає суб’єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи, не підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, окрім судових витрат суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі No 826/16473/15 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105973567.