Правова оцінка правильності рішення про позбавлення особи статусу біженця повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, та чи дійсно особа, яка позбавляється статусу біженця, займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку , здоров`ю населення України.
29 жовтня 2020 року КАС ВС розглянув касаційну скаргу у справі No640/17571/19 за позовом ОСОБА_1 до ДМС України, Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне слідче управління Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення про позбавлення статусу біженця.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України від 28 серпня 2019 року No300-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведена інформація, яка стала підставою для прийняття спірного рішення, в належній мірі свідчить про причетність позивача до діяльності, що становить загроз у громадському по рядку та здоров`ю населення України, а тому є достатньою підставою для позбавлення його статусу біженця.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
ОЦІНКА СУДУ
Рішення про позбавлення особи статусу біженця може бути прийнято,якщо ця особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України,на підставі відповідного клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади та на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів.
Правова оцінка правильності рішення про позбавлення особи статусу біженця повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, та чи дійсно особа, яка позбавляється статусу біженця, займається діяльністю, що становить загрозу національні й безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
В обґрунтування необхідності позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця відповідачем-1 зазначено про наявність розпочатого досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ознака ми кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307 та частиною третьою статті 305 Кримінального кодексу України, та встановлення у ході досудового розслідування про перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вказала, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням орган у/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна.
За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що проведення досудового розслідування у рамках кримінального провадження не є належним та достатнім доказом, який підтверджує, що ОСОБА_1зай мається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.
Разом з тим, знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не може тлумачитися відповідачем-1 про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському по рядку, здоров`ю населення України.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця здійснено за відсутності правових підстав, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону No 3671-VI .
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справ і No 640/17571/19 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr. court.gov.ua/Review/92509571