Про відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням банку виключно за ознакою наявності в ньому відкритого рахунку боржника

У розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Водночас наявність рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано в місті Києві, не є тотожним місцезнаходженню майна боржника.

08 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі No 580/905/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа – Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправними та скасування постанов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

05 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу Буждиганчук Є. Ю. вчинено виконавчі написи щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитними договорами.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Павелків Т. Л. на підставі
виконавчих написів прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач вважаючи, що спірні постанови про відкриття виконавчого провадження винесені поза межами виконавчого округу відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення суду апеляційної та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

ОЦІНКА СУДУ

У цій справі з’ясовувалося питання чи правомірно було відкрите виконавче
провадження за місцезнаходженням банківського рахунку боржника.

Прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника – фізичної особи, місцезнаходження боржника – юридичної особи, місцезнаходження майна боржника.

Предметом спору у даній справі була постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого за кредитним договором між позивачем та АТ «Банк Форвард».

Банківський рахунок це власність банку, інструмент для фінансових операцій
клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти – він не може слугувати
підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку.

Тому наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку.

Гроші банку на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами боржника.

Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної
заборгованості позивача по кредитній угоді не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території міста Києва.

При цьому, майном на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.

Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові
кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Водночас наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у місті Києві, не є тотожним місцезнаходженню майна боржника.

Стягувач АТ «Банк Форвард» просив відкрити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів за місцем знаходження майна
боржника, вказавши, що у боржника у місті Києві наявне майно (грошові кошти)
на рахунках відкритих в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 105.

Надаючи оцінку доводам відповідача, Верховний Суд зазначив, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи. Проте суд вважав необґрунтованими доводи відповідача про наявність у боржника у місті Києві майна (грошових коштів) на рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», оскільки вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто такі кошти не можуть вважатися майном особи.

Крім того, було звернено увагу на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 червня 2021 року у справі No 905/2214/14/908/5734/14, у яких зазначено, що у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності
документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби,
або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей
про відкриті на ім’я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах,
розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та/або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.

З урахуванням вище наведеного Верховний Суд констатував, що твердження
відповідача про те, що виконавчі документи прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі No 580/905/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/103128562.