Про застосування спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень щодо застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України

У процедурі прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є спеціальними в частині порядку прийняття таких рішень. Установлення цим Законом спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення не створює непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

2 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Кабінету Міністрів України
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 червня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року у справі No 640/1313/20 за позовами товариств з обмеженою відповідальністю «Анвітрейд Плюс», «Белойл Комодіті» і «Мартін Трейд» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Платники податків звернулися до суду з позовом про визнання протиправною
та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року No 624
«Питання запровадження спеціального мита на окремі товари походження з Російської Федерації, що ввозяться на митну територію України». На обґрунтування своїх вимог позивачі указали, що внаслідок прийняття цього нормативного акту виникли обмеження у виборі постачальників дизельного палива та додаткові конкурентні умови для постачальників дизельного палива і скрапленого газу. Зазначені обмеження порушують правові засади свободи підприємницької діяльності. Представник Кабінету Міністрів України заявив клопотання про залишення про залишення позовів без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін
постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що проєкт спірної постанови було фактично розроблено та внесено на розгляд після факту її прийняття, що не відповідає нормам Регламенту Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і залишив позовні заяви без розгляду.

ОЦІНКА СУДУ

Кабінет Міністрів України має спеціальну компетенцію на прийняття рішення у формі постанови про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом.

Постанова Кабінету Міністрів України була прийнята відповідно до частини
одинадцятої статті 29 Закону України від 16 квітня 1991 року No 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» як рішення щодо запровадження Україною
заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії держави, визнаної
Верховною Радою України державою-агресором. Цей Закон дозволив Кабінету Міністрів України приймати рішення про застосування заходів у відповідь на дії
держави-агресора та/або держави-окупанта без дотримання вимог частин
четвертої–дев’ятої статті 29 цього Закону. Водночас це не звільняє Кабінет
Міністрів України від обов’язку дотримуватися процедури прийняття актів
нормативного характеру згідно з приписами Закону України від 27 лютого 2014 року No 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» і Регламенту Кабінету Міністрів України.

У процедурі прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України, ураховуючи специфіку
означених рішень, норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
є спеціальними в частині порядку прийняття таких рішень. Загальне правило щодо строку оскарження нормативно-правового акта, визначене в частині третій
статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на спірні правовідносини. Згаданий Закон для оскарження рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії щодо України в частині п’ятнадцятій статті 29 встановив особливий строк звернення до суду, який становить один місяць, і спеціальний порядок його обчислення – з дня запровадження таких заходів. Установлення цим Законом строку звернення до суду з позовом про оскарження відповідного рішення не створює непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов’язків суб’єктів господарювання – учасників відносин, на які впливає постанова Кабінету Міністрів України, прийнята відповідно до частини одинадцятої статті 29 зазначеного Закону.

Водночас позовні заяви були подані з пропуском установленого законом
строку, а про поважні підстави для поновлення такого пропуску не було
повідомлено, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 та частини
третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком залишення позовних заяв без розгляду.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 2 серпня 2021 року у справі No 640/1313/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98799479.