Обставини справи
Захисник підозрюваного ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він спочатку запропонував передати, неправомірну вигоду, а згодом надав її прокурору місцевої прокуратури, який входив до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, з метою укладення прокурором з підозрюваним угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 187 КК з узгодженим сторонами покаранням підозрюваному у вчиненні злочину, із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки (ст. 75 КК). Органом досудового розслідування дії захисника кваліфіковано за ч. 3 ст. 369 КК.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд перекваліфікував дії захисника з ч. 3 ст. 369 КК на ч. 1 ст. 369-2 КК.
Місцевий суд встановив, що прокурор місцевої прокуратури не наділений повноваженнями у кримінальному провадженні самостійно приймати рішення і укладати угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, оскільки укладення такої угоди неможливе без попереднього узгодження з керівником органу прокуратури відповідно до Наказу № 4гн Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 (чинного на час вчинення інкримінованого
злочину). Тому прокурор не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями, щодо укладення з підозрюваним угоди про
визнання винуватості, а тому пропозиція і надання неправомірної вигоди за
вчинення таких дій не містить об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 369 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що прокурор місцевої прокуратури не може вважатися службовою особою, яка наділена одноосібними повноваженнями щодо укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості.
ККС зауважує, що накази Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, керівника місцевої прокуратури та їх перших заступників і заступників є письмовими розпорядженнями внутрішньовідомчого призначення, які спрямовані на організацію та вдосконалення діяльності
працівників прокуратури з метою ефективної реалізації і виконання поставлених
перед системою органів прокуратури завдань. Наказ Генерального прокурора
України № 4гн як різновид нормативно-правового акта виконує контрольну
функцію, однак не позбавляє прокурора передбачених кримінальним
процесуальним кодексом повноважень на укладення угоди про визнання
винуватості із підозрюваним у кримінальному провадженні.
Таким чином порушення наведеної у наказі № 4гн процедури узгодження угоди про визнання винуватості з керівником відповідного органу прокуратури, з юридичної точки зору не робить зазначену угоду нікчемною для інших учасників кримінального провадження, так само як і для суду.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 25.05.2023 у справі № 463/4324/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/111192794