4 червня 2026 року у Вищому антикорупційному суді під час судового засідання у справі № 52022000000000228 виникла ситуація, яка є процесуально значущою незалежно від її подальшого вирішення: прокурор виклав позицію сторони обвинувачення щодо обставин справи, посилаючись на постанови, які на момент виступу фактично не були долучені до матеріалів провадження. Ця обставина не заперечувалася самим прокурором — він повідомив про намір надати зазначені документи додатково.
Контекст провадження
Кримінальне провадження № 52022000000000228 стосується, за версією обвинувачення, розтрати коштів ПАТ КБ «Приватбанк», легалізації злочинних доходів та службового підроблення. Обвинуваченими є шість осіб, серед яких Дубілет О.В. — за ч. 2 ст. 28, ч. 1 та 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та інші — за ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 209 КК України. Справу розглядає колегія суддів у складі Галабала М.В., Сердюкової І.О. та Ногачевського В.В.
Засідання 4 червня присвячувалося дослідженню доказів сторони обвинувачення: долучалися процесуальні документи щодо початку та організації досудового розслідування, постанови про продовження строків, об’єднання матеріалів, відновлення розслідування, а також матеріали потерпілої сторони — АТ КБ «Приватбанк». Прокурор також виклав позицію обвинувачення щодо фіктивного характеру окремих операцій, підроблення протоколу кредитного комітету та механізму завдання шкоди банку.
Процесуальна проблема: виклад позиції без долучених доказів
Наприкінці засідання сторона захисту звернула увагу суду, що частина постанов, на які прокурор посилався під час виступу, не була долучена до матеріалів справи. Прокурор це підтвердив і повідомив про намір надати документи додатково.
Ця ситуація порушує питання, що стосується не лише конкретного засідання, а й фундаментального принципу змагальності кримінального процесу.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, доведення фактичних обставин у суді та оцінку обставин, доказів, версій — виключно на підставі матеріалів, наданих суду. Посилання на документи, які ще не є частиною справи, відповідає цій вимозі лише формально.
Проблема тут двоїста.
По-перше, суд, який заслуховує позицію обвинувачення, формує первинне сприйняття обставин справи. Якщо це сприйняття формується на підставі ненадоказаних тверджень, зміна або спростування цього враження надалі є процесуально складнішим завданням — навіть якщо документи будуть долучені пізніше. Психологічне та когнітивне навантаження на суддів у цьому контексті не є нейтральним.
По-друге, сторона захисту позбавляється можливості своєчасно оцінити зміст доказів, підготувати заперечення та ефективно реагувати на позицію обвинувачення в реальному часі судового розгляду. Своєчасність доступу до доказів є не технічною вимогою, а змістовною гарантією права на захист.
Стандарт ЄСПЛ: змагальність вимагає своєчасності
Моніторингова місія IAC ISHR у своєму висновку звернула увагу на практику ЄСПЛ, яка формує чіткий стандарт.
У справі «Yüksel Yalçinkaya v. Türkiye» (пп. 306–307) Суд наголосив, що як обвинувачення, так і захист повинні мати можливість ознайомлюватися з доказами та коментувати їх, а стороні захисту має бути забезпечений доступ до результатів розслідування, необхідних для підготовки своєї позиції. У справі «Saakashvili v. Georgia» (п. 124) Суд підкреслив, що при оцінці справедливості провадження необхідно враховувати, чи мала сторона захисту реальну можливість оспорити достовірність доказів та заперечити проти їх використання.
Обидва рішення вказують на те, що рівність сторін є не лише формальним принципом, а реальною гарантією: доступ до доказів має передувати їх обговоренню в суді, а не слідувати за ним.
Практичне значення для адвокатської практики
Описана ситуація є не унікальною для цієї справи — вона відтворює типовий ризик, з яким захисники стикаються в складних багатотомних провадженнях.
Кілька практичних висновків.
Перший. Заява про недолучення доказів має бути зафіксована в журналі судового засідання в момент її виникнення, а не лише в контексті загальних заперечень. Це створює процесуальний запис, який може бути використаний при оскарженні.
Другий. Після долучення документів, які раніше були озвучені без долучення, захисник має право на достатній час для ознайомлення та підготовки заперечень — навіть якщо це потребує відкладення засідання. Відповідне клопотання є обґрунтованим і відповідає стандарту ст. 6 ЄКПЛ.
Третій. Якщо суд дозволяє обвинуваченню посилатися на недолучені документи і не вживає заходів для відновлення балансу, це може стати самостійною підставою для апеляційного оскарження — як порушення принципу рівності сторін та права на справедливий суд.
Четвертий. У резонансних провадженнях з великим обсягом документів ведення детального реєстру фактично долучених матеріалів є необхідним практичним інструментом захисту — саме для фіксації подібних ситуацій у реальному часі.
Висновок
Моніторінгова ісія IAC ISHR не констатувала порушення ст. 6 ЄКПЛ за результатами цього засідання, однак зафіксувала «окремі об’єктивні передумови для виникнення ризиків порушення принципів змагальності, рівності сторін та ефективної реалізації права на захист» і рекомендувала справу до подальшого моніторингу.
Це формулювання є точним: одне засідання не визначає долі провадження. Але патерн, який воно ілюструє — виклад позиції обвинувачення до долучення доказів — є системним ризиком, реагування на який є прямим завданням захисту.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.