Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима наголосив, що досвід роботи у ВС демонструє практичну цінність загальної теорії права.
Про це повідомляє Судова влада.
Він навів приклад формування підходу ВС до визначення подібності правовідносин, пояснивши, що саме звернення до загальнотеоретичних положень про структуру правовідносин дало змогу виробити правову позицію Великої Палати ВС (постанова від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19). Дмитро Гудима також звернув увагу на роль окремої думки судді як інструменту розвитку судової практики, зазначивши, що її аргументація нерідко знаходить підтримку лише через певний час і може стати основою майбутніх судових рішень (наприклад, зміст окремої думки щодо ухвали ВП ВС від 8 лютого 2018 року у справі № 357/3258/16-ц згодом був покладений в основу зазначеної постанови).
Суддя продемонстрував, як положення загальної теорії права допомагають вирішувати питання класифікації видів юридичної відповідальності та складу правопорушення (постанови КАС ВС від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16, п. 38; від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16; від 18 червня 2020 року у справі № 686/14075/16-а, пункти 17–18), розмежування нормативно-правових актів і актів правозастосування (постанови ВП ВС від 17 лютого 2021 року у справах № 9901/56/20 і № 9901/58/20), видів юридичних норм (постанова КАС ВС від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16), а також обґрунтовувати судові рішення у справах, щодо яких не було усталеної практики. Як приклади він навів справи про надання права на шлюб неповнолітній особі (постанова КЦС ВС від 1 грудня 2025 року у справі № 159/125/24, пункти 48, 54, 65, 68, 69) та поновлення батьківських прав після усиновлення дитини за кордоном (постанова КЦС ВС від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23), у яких суд звертався до науково-практичного коментаря до Сімейного кодексу України.
Далі Дмитро Гудима розглянув питання тлумачення юридичних норм. Він розповів про використання пояснювальних записок до законопроєктів як одного з допоміжних інструментів з’ясування законодавчого задуму (постанови ВП ВС від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17, п. 5.31; від 13 травня 2020 року у справі № 0640/3835/18 (Пз/9901/52/18), пункти 45–47; ухвала ВП ВС від 24 грудня 2020 року у справі № 488/2810/19), водночас звернувши увагу на обмеженість такого підходу. Як приклад історичного тлумачення суддя проаналізував постанову ВП ВС від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (п. 36), пояснивши, як Велика Палата ВС обґрунтовувала співвідношення приписів Закону України «Про нотаріат» із положеннями ЦК України та враховувала еволюцію законодавчого регулювання. Також він висловив міркування щодо практичного застосування касаційних фільтрів і їхнього впливу на забезпечення єдності судової практики.
Пояснюючи значення теоретичних знань для правозастосування, лектор окремо зупинився на проблематиці дії норм права в часі. На прикладах зі справ щодо звільнення члена Рахункової палати після досягнення граничного віку, застосування строків дисциплінарного провадження стосовно суддів та процесуальних змін, запроваджених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (постанови ВП ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20, від 3 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19), він показав практичне значення правильного розмежування прямої та зворотної дії закону. У цьому ж контексті Дмитро Гудима звернувся до питань аналогії закону й аналогії права, наголосивши, що ці інструменти можуть застосовуватися для подолання прогалин у законодавстві за умови належного теоретичного обґрунтування (постанова об’єднаної палати КЦС ВС від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, пункти 9.3.2–9.3.4).
Розглядаючи взаємозв’язок доктрини та судової практики, суддя також звернув увагу на роль принципів права. На прикладі практики щодо фраудаторних правочинів він показав, як принцип добросовісності застосовується для протидії недобросовісному відчуженню майна боржниками з метою уникнення виконання своїх зобов’язань (постанови ВП ВС від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17; від 26 березня 2025 року у справі № 544/1116/22, пункти 27–28, 30, 35). Водночас Дмитро Гудима зауважив, що в окремих категоріях справ саме звернення до принципів права дає можливість знайти правове рішення за відсутності прямого законодавчого регулювання.
Насамкінець суддя зосередився на ролі принципу розумності (здорового глузду) у правозастосуванні. На прикладах спорів щодо:
рівності прав кредиторів спадкодавця (ухвала КЦС ВС від 31 березня 2025 року у справі № 539/362/23), визначення імені та прізвища дитини (постанова КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі № 753/7395/20), обчислення строку для прийняття спадщини (постанова КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19), визначення доходу для стягнення аліментів (постанова КЦС ВС від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц), визначення добросовісності іпотекодержателя (постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 9 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21) він продемонстрував, як поєднання практичного досвіду та принципу розумності впливає на юридичний аналіз і сприяє формуванню послідовної судової практики.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.