Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима презентував огляд висновків ВП ВС щодо іпотеки.
Про це повідомляє Судова влада.
Насамперед він звернув увагу на те, що ВП ВС 20 листопада 2024 року прийняла до розгляду справу № 761/382/21 для вирішення таких питань: 1) чи застосовні статті 1281 і 1282 ЦК України в разі смерті майнового поручителя (іпотекодавця); 2) чи залежить їхнє застосування щодо спадкоємців майнового поручителя (іпотекодавця) від настання строку вимоги за основним зобов’язанням на момент відкриття спадщини; 3) чи визначає ст. 1282 ЦК України спосіб захисту прав кредитора-іпотекодержателя у відносинах зі спадкоємцями померлого майнового поручителя (іпотекодавця).
На думку колегії суддів КЦС ВС, яка передала цю справу, приписи ст. 1281 ЦК України у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не був боржником за основним зобов’язанням, незастосовні для правовідносин його спадкоємців із кредитором незалежно від настання строку вимоги за основним зобов’язанням на момент відкриття спадщини, бо такі спадкоємці не є боржниками в розумінні ст. 1281 ЦК України. У разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця, який набуває статусу іпотекодавця. Смерть майнового поручителя не впливає на порядок виконання основного зобов’язання, забезпеченою іпотекою. Тому в таких правовідносинах незастосовні також приписи ст. 1282 ЦК України.
Суддя акцентував на постанові від 4 липня 2023 року у справі № 570/3891/14, в якій ВП ВС виснувала, що слід визнати припиненою іпотеку внаслідок смерті позичальника і ненадання іпотекодавцем (майновим поручителем) згоди на забезпечення виконання основного зобов’язання новим боржником (спадкоємцем). Мотивувала тим, що зобов’язання за договором поруки (зокрема майнової поруки) нерозривно пов’язані з особою боржника. Тому в разі смерті останнього кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців (майнових поручителів) відповідну згоду забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником (спадкоємцем).
Окрім того, доповідач звернув увагу на припис ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» про те, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Дмитро Гудима зауважив, що цей припис можна розуміти не як такий, що встановлює спосіб захисту прав іпотекодавця, а як правило, за яким іпотекодавець-позивач має пояснити суду, чому хоче витребувати предмет іпотеки від іпотекодержателя, незаконністю рішення про реєстрацію за останнім права власності на це майно. Обираючи між двома можливими варіантами розуміння цього припису, ВП ВС схилилася до того, що ч. 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначає окремий спосіб захисту прав іпотекодавця за умови, що іпотекодержатель зареєстрував право власності на предмет іпотеки за собою і не відчужив його на користь третіх осіб (постанова від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18).
Стосовно підстав для скасування держреєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, то такими є порушення ним вимог законодавства у позасудовій процедурі звернення стягнення на предмет іпотеки. Одним із таких порушень, які визначила ВП ВС, є ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження (постанова від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.