Про помилки в оформленні касаційних скарг та оскарження до Верховного Суду рішень у малозначних справах інформував суддя ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима.
Про це повідомляє Судова влада.
Він розповів про деякі проблеми, пов’язані з оформленням касаційних скарг і застосуванням касаційних фільтрів у цивільному судочинстві.
Зокрема, касаційна скарга має бути підписана учасником справи чи його представником. Суддя навів ухвалу Великої Палати ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23, в якій зроблено висновок про те, що підпис скаржника має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом, а не на початку документа перед текстом.
Доповідач детально зупинився на особливостях підтвердження повноважень представника учасника справи. Він звернув увагу адвокатів на те, що ордер має бути оформлений не довільно, а відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41. Наголосив також на суттєвих змінах до цього Положення, внесених у червні 2024 року. Як зазначив суддя, приблизно одна з 20 касаційних скарг у його провадженні повертається заявникові через відсутність належно оформленого ордера представника, і це значна кількість.
Дмитро Гудима зауважив, що в електронному кабінеті в адвокатів є опція з генерування ордерів, але вона тестова і не відповідає окремим вимогам згаданого Положення (підсистема «Електронний суд» поки що не синхронізована з Єдиним реєстром адвокатів України).
Доповідач зазначив, що інколи адвокати подають паралельно одну й ту саму касаційну скаргу в паперовому та електронному вигляді, і попросив їх цього не робити. Кожна скарга реєструється окремо, на кожну з них потрібно реагувати. Можливими є певні труднощі, зокрема стосовно з’ясування відмінностей у текстах поданих скарг. Відповідно до ЦПК України, якщо заявник звернувся до суду в електронній формі, надалі комунікація відбувається саме в такий спосіб.
На думку судді, реагувати на недоліки касаційної скарги після її надходження міг би працівник апарату суду, зокрема консультант, у листуванні зі скаржником. А суддя мав би долучатися на етапі вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Тоді ж, за необхідності, він міг би відреагувати на ті недоліки, які працівник апарату суду не виявив. Робота з підготовки касаційних скарг до розгляду є частково технічною та займає багато часу.
Дмитро Гудима звернув увагу на підстави касаційного оскарження судових рішень. Найпоширенішим є п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України (апеляційний суд не застосував сформульований у подібних правовідносинах висновок ВС). Ключовим тут є встановлення подібності спірних відносин за змістом, а за необхідності – також за суб’єктами та об’єктами правовідносин (див. пункти 25–32, 38–39 постанови Великої Палати ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19). Проблема в тому, що скаржники здебільшого не обґрунтовують таку подібність, часто наводять вирвані з контексту цитати з рішень ВС.
Посилаючись на таку підставу, як необхідність відступлення від раніше сформульованого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (п. 2 ч. 2 ст. 389 ЦПК України), треба мотивувати, у чому полягає помилковість такого висновку та який негативний ефект має відповідне тлумачення судом норми права. Здебільшого в касаційних скаргах, у яких є вказівка на відповідний пункт, такого обґрунтування немає.
Часто скаржники, особливо ті, які не мають юридичної освіти і звертаються до суду без представника, стверджують про відсутність висновку ВС щодо застосування норм права у певних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України). Дмитро Гудима наголосив, що сьогодні знайти сегмент правовідносин, щодо яких взагалі немає висновку ВС, досить складно. Тому ця підстава касаційного оскарження в найбільш поширених категоріях справ навряд чи буде ефективною для скаржника.
Також суддя приділив увагу розгляду касаційним судом малозначних справ. Він зазначив, що ВС відкриває провадження в таких справах у передбачених законом випадках (п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України). Зокрема, якщо скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Ця підстава вимагає від скаржника дослідження в Єдиному державному реєстрі судових рішень і обґрунтування в касаційній скарзі відмінностей у підходах, наприклад, судів апеляційної інстанції до вирішення певного питання права.
Ще одна підстава, за якої можливий касаційний перегляд у малозначній справі, – справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для її учасника. Дмитро Гудима акцентував, що винятковість справи для заявника необхідно обґрунтовувати, а не лише стверджувати про неї. Зокрема, потрібно пояснити та підтвердити, чого саме позбудеться заявник внаслідок дії судового рішення, яке, на його думку, суперечить нормам права, наприклад єдиного житла, що можна підтвердити документально. Стосовно суспільного інтересу, то треба довести, що до справи прикута увага громадськості (можна, наприклад, навести публікації в медіа щодо конкретної справи) і що такий інтерес значний. Однак здебільшого доказів існування цього інтересу заявники не надають.
Суддя звернув увагу на різницю між доказами щодо предмета спору (які не можна подавати до касаційного суду) і тими, що підтверджують виняткове значення справи для заявника (вони не стосуються предмета доказування). Зазначив, що, на його думку, було б доцільно надати Верховному Суду повноваження самостійно реагувати на суперечливу судову практику в малозначних спорах, визнаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, навіть коли заявник цю підставу не обґрунтував, тоді як доведення критерію виняткового значення справи для заявника має бути покладено виключно на останнього.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.