Обставини справи
Справа стосувалася розслідування скарг заявниць про те, що в грудні 2016 року вони зазнали наркотичного та сексуального насильства (за допомогою хімічних речовин), а також про подальшу втрату та маніпулювання поліцією важливими доказами.
Заявниці, громадянки Іспанії A.J. та L.E., увечері 7 грудня 2016 року познайомилися з двома чоловіками в барі та вживали з ними алкоголь. Наступного ранку вони прокинулися роздягненими у квартирі одного з чоловіків, не пам’ятаючи подій ночі, але маючи відчуття, що відбувся статевий акт. Вони стверджували, що їм проти їх волі було введено наркотичні речовини та зґвалтовано. Після звернення A.J. до медичного закладу ушкоджень не виявили, однак було застосовано протокол щодо підозри на сексуальне насильство із застосуванням хімічних речовин, і як наслідок – повідомлено поліцію.
Підрозділ Національної поліції у справах сім’ї та жінок (UFAM) розпочав розслідування. Наприкінці грудня 2016 року обох чоловіків затримали та допитали. Вони визнали факт статевих контактів, наполягаючи на їхній добровільності. Суд застосував щодо них заборонні приписи.
3 січня 2017 року було відкрито кримінальне провадження. Під час розслідування з’ясувалося, що один із підозрюваних є швагром поліцейського UFAM, який брав участь у розслідуванні. Крім того, низка важливих доказів зникла або була пошкоджена під час перебування у поліції.
20 листопада 2018 року слідчий суд відмовив у притягненні підозрюваних до кримінальної відповідальності, визнавши свідчення заявниць достовірними, але встановив недостатність доказів, які б свідчили про недобровільність статевих стосунків.
З огляду на скарги заявниць щодо серйозних порушень у поводженні з доказами було відкрито окремі провадження стосовно можливих зловживань та фальсифікації.
8 жовтня 2021 року основне провадження закрили без обвинувачень. Зібрані протягом майже 5 років докази не підтвердили ані введення заявницям наркотичних речовин, ані обізнаності підозрюваних про їхній непритомний стан.
Суд визнав, що розслідування було «істотно ускладнене» процесуальними порушеннями та зникненням цифрових доказів, але вирішив, що ці фактори не компенсують відсутність істотних доказів.
У березні 2022 року заявниці оскаржили рішення про закриття, посилаючись на те, що три додаткові розслідування ще тривали. Однак у липні 2022 року справу остаточно закрили. Провінційний суд відхилив їхню апеляцію, а Конституційний Суд визнав скаргу про захист конституційних прав неприйнятною.
Посилаючись на статті 3 та 8 Конвенції заявниці скаржилися на те, що численні недоліки в розслідуванні та надмірна тривалість провадження, порушили їхні права, гарантовані Конвенцією, та залишили їх без ефективного захисту від серйозного сексуального насильства.
Оцінка Суду
ЄСПЛ повторно наголосив, що статті 3 та 8 Конвенції передбачають «позитивні зобов’язання» Держав, по-перше, криміналізувати та ефективно переслідувати всі сексуальні дії, які відбулись без згоди, а по-друге, забезпечувати виконання правових положень шляхом оперативного та ретельного розслідування та судового переслідування. Щоб бути ефективним, розслідування повинно бути здатним привести до виявлення та покарання винних, та бути ретельним, неупередженим та своєчасним.
ЄСПЛ позитивно відзначив, що Іспанія створила належну правову базу для захисту жертв сексуальних злочинів. Він також визнав, що іспанські органи влади оперативно відреагували на заяви заявниць. Отже, їхня перша реакція відповідала обов’язку діяти оперативно та вживати оперативних заходів для захисту ймовірних жертв.
Розглядаючи заявлені недоліки у збереженні спочатку наявних доказів ЄСПЛ зазначив, що втрата ключових доказів, яка відбулась, ймовірно, після висунення звинувачень, викликала особливе занепокоєння, оскільки на той час діяв судовий наказ про збереження доказів. З огляду на те, що знищені докази могли бути вирішальними для підтвердження або спростування тверджень заявниць, їхнє зникнення становило особливо серйозне порушення в збереженні доказів.
Справи, пов’язані з хімічними речовинами, ставили особливі виклики для розслідування, що посилювало необхідність швидкого та ретельного збереження доказів. Тимчасовий характер таких речовин у поєднанні з погіршеною пам’яттю потерпілих надавали надзвичайного значення таким обставинам, як цифрові комунікації в телефоні, відеозаписи та судово-медичні висновки. Втрата доказів могла бути особливо небезпечною в цій конкретній справі, оскільки підозрювані визнали, що статевий акт мав місце, проте оскаржували саме питання згоди та стан свідомості заявниць. Тому нездатність зберегти відповідні матеріали була серйозною проблемою, враховуючи, що ефективність розслідування значною мірою залежала від збереження та аналізу саме тих доказів, які були втрачені або знищені під час перебування під вартою в поліції.
ЄСПЛ дійшов висновку, що в сукупності недоліки в збереженні доказів виходили за межі «поодиноких помилок» або незначних упущень у розслідуванні. Заходи, вжиті владою не змогли компенсувати втрату цифрових доказів, які мали вирішальне значення. Крім того, розслідування можливих зловживань з боку поліції було розпочато лише через значний проміжок часу – кілька років після втрати або знищення доказів. Більше того, ці розслідування були доручені тим же органам, які контролювали первинне розслідування, що викликало додаткові занепокоєння щодо незалежності та ефективності реагування на ці систематичні недоліки. Крім того, тісні родинні стосунки між одним із слідчих та одним із підозрюваних не відповідали стандартам достатньої незалежності, передбаченим Конвенцією.
У зв’язку з вищевказаним було встановлено порушення статті 3 та статті 8 Конвенції.
Висновок
Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування). Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Рішення в цій справі ухвалене 23 жовтня 2025 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Огляд рішень Європейського суду з прав людини
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.