24 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі No 802/342/17-а за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницький області до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Ревізійною групою з 28.09.2016 по 21.12.2016 проведено ревізію фінансово-
господарської діяльності ТУ ДСА України у Вінницькій області за період з 01.01.2014 по 01.09.2016, про що Держаудитслужбою, як правонаступником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, складено Акт від 28.12.2016.
Не погоджуючись з висновками ревізії, позивач надав заперечення на Акт No08-30/2, які відхилено у повному обсязі згідно з висновком Держаудитслужби
від 20.01.2017.
У січні 2017 року Держаудитслужбою направлено позивачу вимогу про усунення
виявлених ревізією недоліків та порушень, з якою він не погоджується в частині
порушень, зазначених у її абзацах 3, 4, 5.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2017,
залишеною без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, позов задоволено.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вимога органу державного фінансового контролю може бути оскаржена підконтрольною організацією, оскільки обов’язковість її приписів породжує у підконтрольної установи певні обов’язки, невиконання яких може вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємства. Проте такі висновки є помилковими та не відповідають завданню адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини,
свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового
контролю здійснюється з метою корегування роботи підконтрольного суб’єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком
такої перевірки є надіслання об’єкту такої перевірки вимоги, яка містить
інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов ’язковою до виконання. Водночас відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їх стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку.
Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають
зобов’язального характеру для об’єкта контролю, оскільки не є виконавчим
документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов’язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості
примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється
через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов’язки для підприємства, що було об’єктом перевірки.
Крім того Верховний Суд звернув увагу на той факт , що недотримання органом фінансового контролю рекомендацій Державної фінансової інспекції України, викладених у листі ДФІ України No 25-18/205, не є окремою підставою для визнання вимоги органу ДФІ неправомірною, оскільки цей лист не має зобов’язального характеру, а питання правильності складання вимоги теж вирішується судом під час розгляду справи за позовом контролюючого органу, пред’явленого до об’єкта перевірки про стягнення з нього збитків.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі No 802/342/17-а можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909425.