Якщо службова особа банку, який є юридичною особою приватного права, привласнила грошові кошти, що належать цьому банку, зловживаючи своїм службовим становищем, то її дії слід кваліфікувати за частинами 2–5 ст. 191 КК. Статус банку як юридичної особи приватного права не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 191 КК та не може бути підставою для перекваліфікації його дій за ст. 364-1 цього Кодексу.
Повернення обвинуваченим грошових коштів банку, якими він заволодів, на день його звільнення з роботи не може свідчити про відсутність у діях цієї особи ознак привласнення чужого майна і вказувати лише на ознаки зловживання своїми повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права.
Внесення неправдивих відомостей до офіційного документа як спосіб привласнення коштів підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК. Невизначеність суми коштів, якою мав намір заволодіти засуджений, значення для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 366 КК не має.
Обставини справи: ОСОБА_1, матеріально відповідальна особа, завідувач сектору касових операцій відділення «Ощадбанк», у приміщенні касового вузла
відділення в ході поміщення грошових коштів усередину сейфа заховав частину
готівки в кишені штанів. Після закінчення операційного дня ОСОБА_1 з метою
приховання нестачі грошей вніс у книгу обліку готівки та цінностей завідомо
неправдиві відомості про суму готівкових коштів, не зазначивши суму нестачі,
засвідчив це своїм підписом та перемістив готівку й інші цінності відділення банку у сховище. Після закінчення робочого дня, йдучи додому, ОСОБА_1 перерахував кошти та дізнався, що привласнив грошові кошти в розмірі 5160 грн. Аналогічні дії було вчинено ОСОБА_1 іншого дня, у результаті яких ОСОБА_1 привласнив грошові кошти в розмірі 6900 дол. США та 150 000,35 грн.
Під час документальної ревізії у відділенні «Ощадбанк» було виявлено нестачу
грошових коштів у розмірі 155 160, 35 грн та 6900 дол. США.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду дії
ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду.
Позиція ККС: рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без зміни.
Обґрунтування позиції ККС: як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі сукупності доказів встановив, що ОСОБА_1, вчиняючи інкриміновані дії, використовував свої службові повноваження. При цьому, як видно зі змісту вироку місцевого суду, сам засуджений не заперечував, що вчинення інкримінованих йому дій із заволодіння грошовими коштами установи було можливе саме завдяки зайняттю посади завідувача сектору касових операцій. Хоча ОСОБА_1 своєї винуватості не визнав повністю, посилаючись на те, що не мав умислу привласнити кошти банку, а лише хотів їх позичити на операцію батькові, водночас не заперечував, що в кінці робочого дня він дійсно вилучив зі сховища кошти «Ощадбанк» в розмірі 5160 грн, а іншого дня – 150 000 грн і 6900 дол. США. Однак наступного дня було проведено раптову ревізію в банку, де після відкриття сховища виявили нестачу коштів у сумі 155 160 грн та 6900 дол. США. Після цього він зізнався в тому, що забрав ці кошти. У місцевому суді ОСОБА_1 зазначив, що вказану суму нестачі грошових коштів до звільнення повернув у повному обсязі, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів, безпосередньо досліджених під час судового розгляду.
Місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що в разі якщо зловживання службовою особою приватного права своїми повноваженнями є способом заволодіння чужим майном, то за таких умов має місце спеціальний вид службового зловживання, який слід кваліфікувати за частинами 2–5 ст. 191 КК. При цьому, як зазначив апеляційний суд, статус «Ощадбанку», визначений його статутом як юридичної особи приватного права, за наведених обставин не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 191 КК і не є підставою для перекваліфікації його дій на ст. 364-1 цього Кодексу.
Відсутність заборгованості на день звільнення ОСОБА_1 з роботи не може
свідчити про відсутність у його діях ознак привласнення чужого майна і вказувати лише на ознаки зловживання своїми повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі, оскільки поверненням коштів засуджений відшкодував матеріальні збитки, заподіяні власнику майна, яким він незаконно заволодів, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК.
Злочин, який передбачено ст. 191 КК, необхідно вважати закінченим з моменту
незаконного безоплатного заволодіння майном або незаконної передачі його третім особам, а тому суд касаційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками апеляційного суду.
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними твердження
захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, з тих міркувань, що останній не вносив неправдивих відомостей до офіційних документів, оскільки на момент заповнення такого документа всі кошти перебували у відділенні банку, а ОСОБА_1 не зна в, чи вдасться йому заволодіти грошима і якою саме сумою. Внесення неправдивих відомостей до офіційного документа було використано ОСОБА_1 як спосіб привласнення коштів, що поміщались ним у сховище банку. Такі дії засудженого охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 366 КК, а невизначеність суми коштів, якою мав намір заволодіти засуджений, значення для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 366 КК не має.
Детальніше з текстом постанови ВС від 01.09.2021 у справі No 596/531/20 (провадження No 51-2089км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99426266