Питання про конфіскацію житла засудженого повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк7 років із конфіскацією майна.

Апеляційний суд залишив це судове рішення без зміни.

Адвокат, оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій до ККС, з-поміж іншого обґрунтував свою скаргу тим, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судами було порушено ст. 41 Конституції України, а додаткове покарання у виді конфіскації майна не відповідає принципам суворості та домірності призначення покарання. Адже суд у цьому випадку не встановив усіх обставин справи, а саме те, що ОСОБА_2 – сирота, має у власності за договором дарування однокімнатну квартиру, яка є єдиним нерухомим майном та єдиним житлом засудженого. Тому, на думку захисника, житло, яке належить ОСОБА_2, підлягає виключенню з переліку майна, що підлягає конфіскації за вироком суду.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія ККС визнала вказане твердження захисника у касаційній скарзі необґрунтованим, мотивуючи своє рішення таким.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, фактичні обставини вчинення злочину, наявність корисливого мотиву, дані про особу винуватого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив новий злочин, не відбувши покарання за попереднім вироком. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, наближене до максимального розміру, передбаченого санкцією ч. 2 ст.187 КК, дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів. Таким чином,рішення суду про необхідність призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна вбачається обґрунтованим.

Щодо доводів адвоката з приводу виключення житла, яке належить ОСОБА_2, з переліку майна, що підлягає конфіскації. Як передбачено у ч. 3 ст. 59 КК, перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України. Тому питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення, повинно вирішуватися в порядку виконання судових рішень.

Детальніше з текстом постанови ККС від 12.04.2021 у справі No759/17882/19 (провадження No51-4554км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281960