Начальник відділу Департаменту з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Павло Пушкар зосередив увагу на питаннях виконання рішень ЄСПЛ щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням прав особи.
Про це повідомляє Судова влада.
Він зазначив, що Конституційний Суд України у своїй практиці часто звертається до вимоги прямої дії норм Конституції і, відповідно, сама по собі ст. 152 Конституції України, навіть без існування окремого законодавчого припису, дає правові підстави судам, користуючись принципом верховенства права, забезпечувати відшкодування шкоди, заподіяної особам неконституційними актами чи діями. Практика КСУ стосовно ст. 152 Основного Закону України підтверджує тезу про існування права вимоги щодо відшкодування шкоди.
В аспекті цього питання Павло Пушкар навів практику ЄСПЛ стосовно ст. 13 Конвенції. Так, у справі «Кудла проти Польщі» ЄСПЛ підкреслив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод у будь-якій формі, в якій вони можуть бути закріплені в національному правовому порядку. Засіб юридичного захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, повинен бути ефективним як на практиці, так і за законом.
З іншого боку, є практика ЄСПЛ в контексті роботи органів конституційної юрисдикції, яка вказує, що сама ст. 13 Конвенції не гарантує ефективного засобу юридичного захисту щодо конституційних положень. Ця стаття не гарантує право на подання скарги до конституційного суду на додаток до прав, уже наявних у звичайних судах. Наприклад, у справі «Венденбург та інші проти Німеччини» йдеться про те, що відсутність засобу правового захисту щодо рішення Конституційного суду, який визнав положення несумісним з Основним Законом, не викликала жодних питань за ст. 13 Конвенції. Ця частина заяви була визнана неприйнятною як явно необґрунтована. За словами спікера, це насамперед стосується практики судів конституційної юрисдикції, які мають у своєму юридичному арсеналі можливість та повноваження розглядати питання відшкодування завданої шкоди.
Є також практика ЄСПЛ стосовно України. Так, у справі «Петльований проти України» (рішення стосовно прийнятності) Суд дійшов висновку про неприйнятність вимог щодо відшкодування шкоди на підставі ст. 1177 ЦК України, оскільки сама «правова база» відшкодування не створила «законних очікувань» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно, сама відсутність закону не створювала наявність «обґрунтованої вимоги» в контексті цього положення Конвенції.
Насамкінець Павло Пушкар висловив сподівання, що наведені приклади будуть корисними у формуванні позиції судів стосовно відшкодування шкоди, заподіяної визнанням акта чи дій неконституційними.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.