Реформа адвокатського самоврядування та євроінтеграція: що насправді вимагає ЄС — і де починається маніпуляція

У дискусії навколо реформування адвокатури дедалі частіше звучать аргументи з посиланням на вимоги євроінтеграційного процесу. І часто одні і ті ж наративи поширює вузьке та одне і теж коло осіб, які отримують гранти за так звані аналітику.

Одна з таких тез — необхідність запровадження онлайн-виборів органів адвокатського самоврядування на платформах, незалежних від Національної асоціації адвокатів України, що нібито прямо передбачено документами переговорного процесу з ЄС у межах першого кластеру. Для підкріплення наводяться приклади Франції та Німеччини. Аналіз першоджерел викривають маніпулювання фактами.

Що ЄС насправді вимагає від України

15 червня 2026 р. ЄС і Україна відкрили переговори щодо Кластеру 1 («Основи»), який охоплює верховенство права, функціонування демократичних інститутів і реформу державного управління. Це перший і найважливіший кластер: він відкривається першим і закривається останнім, а темп усього переговорного процесу визначається саме прогресом тут.

Реформування адвокатського самоврядування дійсно фігурує в документах переговорного процесу. Дорожня карта з верховенства права, затверджена Кабінетом міністрів 14 травня 2025 р., передбачає розроблення законопроєкту, який має забезпечити:

  • гармонізацію законодавства про адвокатуру з європейськими стандартами;
  • реформу органів самоврядування з прозорими і конкурентними процедурами обрання керівництва та обов’язковими регулярними виборами;
  • підвищення прозорості й підзвітності органів самоврядування;
  • приведення законодавства у відповідність до Директив 77/249/EEC і 98/5/EC.

Ці вимоги є реальними і визнаними — в тому числі так званими тіньовими звітами підготовленими громадськими організаціями, які зафіксували, що мандати всіх органів самоврядування НААУ сплинули ще у 2022 р., а вибори так і не були скликані чотири роки поспіль.

Однак: жоден із зазначених документів не містить вимоги щодо запровадження онлайн-голосування на платформі, незалежній від адвокатури. Вимога стосується якості врядування — прозорості, підзвітності, регулярності виборів. Конкретна технічна архітектура виборчої системи залишається питанням національного регулювання і вибору самої корпорації.

Перехід від «реформуйте самоврядування» до «запровадьте онлайн-платформу поза структурою НААУ» — це інтерпретаційний стрибок, не підкріплений текстом євроінтеграційних документів.

Приклад Франції: ініціатива корпорації, а не державний примус

Твердження: електронне голосування для виборів до Conseil national des barreaux (CNB) «запроваджено на рівні державного регулювання декретом Міністерства юстиції Франції».

Факти:

У листопаді 2023 р. вибори до CNB вперше відбулися виключно в електронній формі — 74 000 адвокатів Франції голосували через платформу elections.cnb.avocat.fr. Декрет Міністерства юстиції дійсно закріплює цей порядок. Але тут важливий механізм виникнення реформи, який у наведеному твердженні перекручено.

У березні 2022 р. саме Асамблея CNB проголосувала за запровадження електронного голосування. Саме CNB звернувся до Канцелярії (Міністерства юстиції) з проханням внести відповідні зміни до Décret n°91-1197 du 27 novembre 1991. Декрет № 2022-965 від 30 червня 2022 р. лише оформив рішення самої корпорації. При цьому органи адвокатського самоврядування, які виявлять бажання, можуть підключитися до тієї самої платформи CNB для власних місцевих виборів — але це добровільно.

Французька модель — приклад того, як адвокатська корпорація сама ініціювала модернізацію, а держава надала їй нормативний інструмент. Використовувати цей приклад як аргумент на користь зовнішнього державного регулювання виборчої платформи — означає інвертувати причинно-наслідковий зв’язок.

Приклад Німеччини: право вибору, а не єдина державна платформа

Твердження: «реформа Bundesrechtsanwaltsordnung зробила дистанційне голосування обов’язковим, а окремі палати самостійно обирають між поштовим та онлайн-форматом».

Факти: Це твердження частково може бути коректним — але за умови, що мова йде про «малу реформу» BRAO 2018 р. З 1 липня 2018 р. вибори правлінь адвокатських палат зобов’язані проводитися або поштовим голосуванням (Briefwahl), або онлайн-голосуванням — кожна з 28 палат обирає формат самостійно. Жодної єдиної державної платформи не існує. Кожна палата або організує власну систему, або замовляє її у незалежного провайдера.

Що залишається поза кадром: Реформа 2018 р. не має нічого спільного з «незалежністю платформи від корпорації» — вона розширила права самих палат у питанні організації власних виборів. Це знову протилежне тому, що намагається довести наведена аргументація.

Варто також зазначити: у вересні 2025 р. Федеральне Міністерство юстиції Німеччини оприлюднило масштабний референтський проєкт нової редакції BRAO (336 сторінок), що містить уніфікацію деяких правил палатних виборів. Цей проєкт ще не набрав чинності. Змішування різних реформ в одне твердження — ще одна точка потенційних маніпуляцій.

Плюс так звані експерти пропонують механізми, які мають логічні пояснення державним устроєм, але суттєво відрізняються для унітарних країн, якою є Україна.

Структура маніпуляції

Аналізована аргументаційна конструкція будується за такою схемою:

Крок 1. Наводиться реальна вимога ЄС (реформа врядування, прозорість виборів) — це коректно і надає конструкції легітимності.

Крок 2. До цієї вимоги «пристиковується» конкретне технічне рішення (онлайн-платформа поза НААУ), якого в документах ЄС немає, — це надінтерпретація.

Крок 3. Наводяться приклади Франції і Німеччини, що нібито підтверджують тезу — але в обох випадках ініціатива належала самим корпораціям, а не зовнішньому державному регулятору.

Результат: у аудиторії складається враження, що конкретна технічна вимога (незалежна платформа) є євроінтеграційним зобов’язанням із підтвердженими іноземними прецедентами, хоча насправді це лише один із можливих способів реалізації значно ширшої вимоги.

Що насправді потребує обговорення

Реформа адвокатського самоврядування в Україні є необхідною, це визнає і Національна асоціація адвокатів України. Чотирирічна відсутність виборів через воєнний стан, покращення дисциплінарних процедур та доступу до професії.

Дискусія про те, яким має бути технічне рішення — власна платформа НААУ, незалежний провайдер чи щось інше, — це легітимна дискусія. Але вона має вестися чесно: на підставі фахових аргументів, а не маніпулятивного посилання на вимоги ЄС, яких у наведеному формулюванні не існує.

Адвокатська спільнота заслуговує на дискусію, побудовану на точних фактах, а не на їх селективному використанні в інтересах тієї чи іншої сторони.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.