Розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов’язання кредитодавця та позичальника

У справі No1/503-9/147 банк звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до підприємства про звернення стягнення на рухоме майно за договором застави та нерухоме майно за договором іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитною угодою.

Підстави виникнення в іпотекодержателя права на предмет іпотеки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовані нормами ЦК України та Законом України “Про іпотеку”.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що вразі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про припинення іпотеки та застави, якими забезпечено виконання зобов’язань за кредитною угодою, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2006 у справі No1/319-15/85, і про неправильне застосування судами положень законодавства стосовно обов’язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, скаржник зазначає, що правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 13.06.2018 у справі No548/981/15-ц, не може бути застосований у цій справі з огляду на відмінність правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки іпотека та застава у згаданій справі припинилася на підставі судового рішення, а не у зв’язку з розірванням кредитної угоди.

Якщо кредитний договір розірвано в судовому порядку, суд, який розглядає справу, пов’язану з невиконанням зобов’язання за цим договором, зокрема про звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку поручителем, має надати оцінку встановленим рішенням суду обставинам розірвання кредитного договору та наслідкам такого розірвання.

У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов’язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору унормовані частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання,

Такі висновки також викладені у постановах ВП ВС від 13.06.2018 у справі No548/981/15-ц, від 28.03.2018 у справі No444/9519/12.Після розірвання кредитного договору з огляду на те, що кредитор повністю виконав умови договору, не припиняються окремі зобов’язання сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору (див.висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 09.09.2015 у справі No 6-939цс15), але в обсязі, що відповідає заборгованості, яка існувала до моменту розірвання договору.

Тож, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов’язання кредитодавця та позичальника, а також поруки і застави (іпотеки) за обов’язками позичальника, які можуть виникнути за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов’язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов’язання, що виникло до моменту такого розірвання (пункт77 постанови ВП ВС від 13.06.2018 у справі No548/981/15-ц).

Розірвання договору іпотеки за судовим рішенням не припиняє тих зобов’язань іпотекодавця, які виникли у нього до моменту набрання чинності судовим рішенням. Така правова позиція викладена у пункті 20 постанови ВС від 29.11.2018 у справі No910/20450/17.

Постанова КГС ВС від 29.10.2019 у справі No 1/503-9/147 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/85328978