Сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК не свідчить про своєчасність її прийняття

19 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна у порядку спадкування за законом.

Суд установив, що за час перебування у шлюбі мати позивача ОСОБА_4 та відповідач отримали квартиру, де був також зареєстрований і ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_4 у квартирі постійно проживає ОСОБА_3.

Суд першої інстанції задовольнив позов у зв’язку з тим, що ОСОБА_1є спадкоємцем першої черги за законом, із заявою про відмову від прийняття спадщини не звертався і позбавлений можливості отримати у нотаріуса свідоцтво на право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючого документа на квартиру, в якій він був зареєстрований.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не проживав постійно зі своєю матір’ю на час відкриття спадщини.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.

Постановою приватного нотаріуса відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та зазначено, що за умови відсутності відповідної заяви нотаріус не має змоги видати на ім’я померлої свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, тому на теперішній час відсутній документ, що посвідчує право власності на майно, яке належить спадкодавцю.

Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили, ОСОБА_1визнано, таким, що втратив право користування спірною квартирою. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 у спірній квартирі зареєстрований, проте не проживав без поважних причин, його особисті речі у квартирі відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того,що позивач у спірній квартирі був зареєстрований, однак не проживав на час відкриття спадщини після смерті матері, а сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини, тому позивач як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_4, та,відповідно,не набув права на спадкове майно.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі No 937/10434/19-ц (провадження No 61-3620св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97034685