01 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування збитків.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він придбав автомобіль за договором купівлі-продажу, зареєстрував своє право власності на нього. У договорі купівлі-продажу автомобіля продавцем зазначений ОСОБА_3, хоча його
фактичним продавцем був ОСОБА_2, який написав розписку про отримання грошових коштів за продаж транспортного засобу. Пізніше придбаний автомобіль був вилучений у позивача у зв’язку із поданням заяви ОСОБА_6 про вчинення крадіжки, яка зареєстрована в ЄРДР. ОСОБА_1 також звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину. У межах цього кримінального провадження на автомобіль накладено арешт, який у подальшому скасований слідчим суддею за клопотанням ОСОБА_6.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Отже, стаття 661 ЦК України регламентує відповідальність за евікцію (лат. – evictio), тобто відсудження (вилучення) у покупця придбаного ним майна, зокрема і з тих підстав, що воно не належало продавцеві.
У справі, що переглядалася, виникло питання, чи відбулося відсудження спірного автомобіля в ОСОБА_1 та, відповідно, чи є підстави для застосування положень статті 661 ЦК України.
За змістом статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому згідно з частиною першою статті 170 КПК України арешт майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр
вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Таким чином, арешт майна у кримінальному провадженні є тимчасовим заходом, який може бути скасовано в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України, у тому числі за клопотанням власника або володільця майна.
Питання зберігання речових доказів у кримінальному провадженні регламентовано, зокрема, статтею 100 КПК України.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку
цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили (частина четверта статті 100 КПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 374 КПК України рішення щодо речових
доказів та заходів забезпечення кримінального провадження зазначається у резолютивній частині вироку суду.
Однак у справі, що розглядалася, відсутні відомості про існування, зокрема, вироку суду, який набрав законної сили, та яким би була вирішена юридична доля спірного автомобіля як речового доказу у кримінальній справі або рішення суду у цивільній справі про витребування вказаного автомобіля у позивача на користь третьої особи.
Саме по собі застосування тимчасових заходів забезпечення кримінального
провадження у виді арешту майна, в розумінні статті 661 ЦК України, не свідчить про відсудження спірного автомобіля у позивача.
За таких обставин відсудження (вилучення за рішенням суду) майна не відбулося, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягали.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 1 червня 2022 року у справі No 640/12335/19 (провадження No 61-6643св21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104604180.