Щодо допустимості показань про обставини, отримані із чужих слів

Працівник патрульної поліції, який у день вчинення кримінального правопорушення перебував на чергуванні та до внесення відомостей про це правопорушення до ЄРДР встановлював місцезнаходження транспортного засобу, керуючи яким обвинувачений здійснив наїзд на пішохода, не є працівником оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК, який має повноваження на здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого або прокурора.

Застереження, викладені в ч. 7 ст. 97 КПК, щодо допустимості показань про обставини, отримані із чужих слів, не підлягають застосуванню щодо показань такого свідка.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині
призначеного покарання та ухвалив в цій частині новий вирок. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не встановила істотних порушень норм права, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень із наведених у касаційній скарзі підстав.

Доводи, на які захисник посилається в касаційній скарзі та якими обґрунтовує
неналежність і недопустимість доказів, а саме те, що висновки суду ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_5, які за ч. 7 ст. 97 не можуть бути визнані допустимим доказом, ВС визнає необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як правильно зазначено у вироку апеляційного суду, свідок ОСОБА_5 не є слідчим, прокурором чи працівником оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК, який має повноваження на здійснення слідчих (розшукових) дій та НСРД у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого або прокурора.
ОСОБА_5 працював на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції, перебував у день вчинення кримінального правопорушення на чергуванні та перевіряв повідомлення, що надійшло на номер 102, про наїзд на пішохода. Обов’язки зі встановлення місцезнаходження транспортного засобу, водій якого вчинив наїзд та зник з місця пригоди, він виконував на підставі своїх посадових обов’язків, а не у зв’язку з виконанням ним письмового доручення слідчого в рамках кримінального провадження. Треба зазначити, що на момент встановлення особи, яка здійснила наїзд на потерпілу, відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення ще не були внесені. Отже, в цьому випадку сукупність згаданих обставин вказує на те, що ОСОБА_5 не є працівником оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК, а застереження, викладені у ч. 7 ст. 97 КПК, щодо допустимості показань про обставини, отриманих із чужих слів, не підлягають застосуванню щодо показань цього свідка.

Детальніше з текстом постанови ВС від 11.07.2022 у справі No 541/240/20 (провадження No 51-22км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218427.