15 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, третя особа – Служба у справах дітей та сім’ї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, про стягнення державної соціальної допомоги.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області у листопаді 2018 року припинено функціонування дитячого будинку
сімейного типу у зв’язку з виникненням несприятливих умов для виховання та спільного проживання дітей. Знято з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 статус батьків-
вихователів і виведено зі складу дитячого будинку сімейного типу дітей-вихованців.
Також доручено управлінню соціального захисту населення призупинити
грошове забезпечення батькам-вихователям та державну соціальну допомогу на дітей дитячого будинку сімейного типу у зв’язку з невиконанням батьками-
вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей.
До 08 грудня 2020 року ОСОБА_2 продовжував проживати у родині позивача,
незважаючи на відсутність грошового забезпечення зі сторони держави.
Починаючи з 10 липня 2019 року до 08 грудня 2020 року Бориспільська районна
державна адміністрація Київської області не здійснювала виплати державної
соціальної допомоги на дитину-вихованця дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_2.
Позивач звернувся з позовом, зокрема про стягнення соціальної допомоги на дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_2.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у справі закрив, зазначивши, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції
адміністративного суду з огляду на таке.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на неправомірні дії і бездіяльність органів державної влади – Бориспільської районної державної
адміністрації Київської області та Управління соціального захисту населення
Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо ненарахування та невиплати йому, як батьку-вихователю, державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу. Посилався також на невиконання зазначеними органами умов угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 15 січня 2015 року, укладеної між ним та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення
організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім ’ях опікунів, прийомних сім’ях, дитячих
будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного,
обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством (частина перша статті 9 Закону України «Про
забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).
Таким чином, державна соціальна допомога є соціальною гарантією державної
підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що забезпечує кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція
адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах,
зокрема, спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої
компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України адміністративні суди розглядають спори щодо оскарження фізичними особами
рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення,
призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат,
доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Виходячи із наведених норм права, спір, який виник між сторонами про
стягнення невиплаченої соціальної допомоги, невиконанням умов адміністративного договору, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Розглядаючи вимоги позивача щодо законності дій органів державної влади в частині ненарахування та невиплати державної соціальної допомоги на дітей-
сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу, у розмірі та порядку, визначених в угоді про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, суди попередніх інстанцій не визначились із правовою природою спірних правовідносин, у зв’язку із чим дійшли помилкових висновків про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі No 359/5717/21 (провадження No 61-12461св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109102207.