ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС щодо юрисдикційності розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, визначивши, що така заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положення частини п’ятої статті 442 ЦПК України стосовно можливості заміни сторони у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження не можуть бути застосовані за аналогією для випадків заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу АТ «Альфа-банк» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2021 року та постанову Дніпров ського апеляційного суду від 27 жовтня
2021 року у цивільній справі за заявою АТ «Альфа-банк» про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1, на погашення перед АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 147 808,34 долара США.
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-банк».
15 жовтня 2019 року рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов’язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає в АТ «Альфа -банк» з дати, визначеної в передавальному акті, – з 15 жовтня 2019 року.
У червні 2021 року АТ «Альфа-банк» звернулося до суду першої інстанції цивільної юрисдикції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим написом стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника – АТ «Альфа-банк».
Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження у справі, керуючись тим, тим, що розгляд заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому написі нотаріуса має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
ОЦІНКА СУДУ
У частині першій статті 379 КАС України зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно із частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати
сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (аналогічні положення закріплені у статті 334 ГПК України).
Статтею 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом
(аналогічні положення закріплені у статті 338 ГПК України).
Тобто всі процесуальні кодекси урегулювали питання заміни сторони виконавчого провадження саме у випадку виконання судового рішення. І логічно, що такі питання розглядає лише суд тієї юрисдикції, у якій розглянуто справу по суті, той суд, який ухвалив відповідне рішення.
Велика Палата Верховного Суду аналізувала питання заміни сторони у виконавчому провадженні при застосуванні процесуального законодавства,
чинного до 15 грудня 2017 року.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі No 826/7941/17 зроблено висновок, що аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону No 1404-VIIІ та чинні до 15 грудня 2017 року статті 264 КАС України та 368 ЦПК України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного
процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
За вимогами статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який
розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Процесуальні питання, пов’язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення
«несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони
виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі No 280/456/20 та від 22 липня 2019 року у справі No 822/1659/18, про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що при розгляді справи суду
першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини справи, оскільки з копії заяви АТ «Альфа-банк» про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса не вбачається, що виконавчий напис нотаріуса, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на земельну ділянку, було звернуто до примусового виконання та відкрито виконавче провадження.
Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису
нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного
виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року No 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон No 1404-VIIІ).
Імперативними приписами частини п’ятої статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у разі виникнення потреби у заміні боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК
України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону No 1404-VIIІ є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні
статті 3 Закону No 1404-VIIІ, який є відмінним від виконавчого листа за формою,
змістом, а також суб’єктом та процедурою видання, отже, положення частини п’ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким
ще не відкрито.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм
(зокрема й судовій) надання захисту таким правам та інтересам.
З урахуванням зазначеного необхідно дотримуватися принципу незалежності
здійснення нотаріальної діяльності та частини другої статті 19 Конституції України.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 12 жовтня 2022 року у справі No 183/4196/21 можна ознайомитися за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/107140909.