Щодо можливості судового захисту переважного права учасника товариства на придбання частки у разі відмови від отримання повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі

У разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою в поштовому повідомленні, і неподання ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати відмови на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і в такому разі учасник товариства не має права вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки.

КГС ВС розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 ,третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача –
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агродружба” (далі – ТОВ “Агродружба”) про переведення прав і обов’язків покупця частки у статутному фонді товариства.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 50% є засновниками ТОВ “Агродружба”.

04.07.2019 ОСОБА_1 надіслала на адресу ОСОБА_2 лист за трек-номером, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти, в якому проінформувала ОСОБА_2, що має намір продати свою частку у статутному капіталі ТОВ “Агродружба” та просила протягом 30 днів повідомити, чи ОСОБА_2 має намір придбати цю частку за вказаною ціною.

Відповідно до довідки “Укрпошти” за формою 20 відправлення повернулось, оскільки адресат відмовився його отримувати. Згідно з заявою свідка ОСОБА_4,
яка працювала на посаді листоноші відділення поштового зв’язку, ОСОБА_2
відмовилася отримувати вищезазначений цінний лист.

У подальшому, ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки продала ОСОБА_3
частку у статутному капіталі ТОВ “Агродружба” розміром 50%.

Згідно з відомостями з ЄДР станом на день розгляду справи в суді першої інстанції засновниками ТОВ “Агродружба” є: ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 50% та ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 50%.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який мотивовано порушенням переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що відчужена третій особі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається
третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину
частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників
товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

У справі, що розглядається, позивач не оспорює факт відмови отримання в рекомендованого листа відповідачки.

КГС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги, що в цьому випадку поведінку позивача щодо свідомої відмови отримання поштових
листів від відповідачки (іншого учасника з часткою 50 % у товаристві) не можна
визнати добросовісною та розумною та такій, що відповідає звичаю ділового
обороту.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права
вільно, на власний розсуд.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 13 цього Кодексу при здійсненні своїх прав
особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,
завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Отже, у цьому випадку позивач, відмовившись отримати поштовий лист від
відповідачки, порушив її право розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі, оскільки у такий спосіб унеможливив доведення нею дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку, з якою закон пов`язує початок перебігу 30-денного строку на здійснення повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на підстави касаційного оскарження, КГС ВС робить висновок, що норми частини першої та третьої статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” щодо дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку у спірних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні, і неподання ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати відмови, на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і у такому разі учасник товариства не має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки.

Ураховуючи викладене, постановою КГС ВС залишено без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020.

Детальніше з текстом постанови від 04.08.2021 у справі No 921/383/20 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/98851459.