Належним способом захисту прав особи, яка вважає, що зареєстроване право користування земельною ділянкою відповідача відсутнє, є вимога про визнання відсутнім права користування. У спорах щодо визнання права на земельну ділянку державної або комунальної власності обов’язковим співвідповідачем має бути відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Незалучення такого органу як співвідповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
03 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ПрАТ «Марс» у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада,
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права користування та визнання права користування.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що він як власник об’єктів нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2016, які знаходиться на спірній земельній ділянці, набув право користування цією ділянкою відповідно до статей 377 ЦК України, 120 ЗК України. 24.10.2018 держреєстратор зареєстрував за ПАТ «МАРС» право постійного користування на цю ж земельну ділянку, що позивач вважає незаконним. На думку позивача, реєстрація здійснена на підставі акта 1998 року, виданого АТВТ «МАРС» на земельну ділянку площею 4,1794 га, яка охоплює спірну ділянку. Оскільки підприємство було приватизоване та реорганізоване, право постійного користування підлягало припиненню, а конфігурація ділянки була змінена. Позивач вважав, що реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою за відповідачем порушує його право користування нею як власника нерухомості.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не довів порушення його права.
Верховний Суд погодився з відсутністю правових підстав для задоволення позову, проте не погодився з мотивами відмови в задоволенні заявлених вимог з огляду на таке.
Належним способом захисту цивільних прав особи, яка у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право користування земельною ділянкою відповідача відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване таке право, про визнання відсутнім права користування. Таке судове рішення є підставою для державної реєстрації припинення права користування. Належним способом захисту права може бути також вимога про визнання цивільних прав, яким не є вимога про визнання «права на оформлення» таких прав, зокрема, у разі коли позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку, зокрема, що необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, у порядку ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
За вимогою про визнання права на земельну ділянку державної або комунальної власності належним відповідачем є також відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, який наділений правомочностями передавати земельну ділянку у користування іншим особам (є розпорядником спірної земельної ділянки), а не лише інший користувач.
Незалучення у такому спорі співвідповідачем відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування є самостійною підставою для відмови у позові.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 752/5279/20 (провадження № 61-11186св24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130158172
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.