05 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» (далі – ТОВ «Озерна-Агро»), третя особа – ОСОБА_2, про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою.
Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки. 14 лютого 2011 року ОСОБА_2, діючи в його інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31 березня 2009 року зі строком дії три роки (до 31 березня 2012 року) та без права передоручення, уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Озерна-Агро».
Відповідно до пункту 8 договору строк його дії складає п’ять років, тобто до 23 лютого 2016 року. 10 березня 2015 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені позивача, та відповідачем укладена додаткова угода до договору оренди землі
строком до травня 2022 року.
У 2017 році позивач, після того як дізнався від ОСОБА_2 про відсутність у неї документів щодо виплат за оренду паїв, звернувся до ТОВ «Озерна-Агро» із заявою, в якій просив провести звірку бухгалтерської документації щодо нарахування та отримання належних йому коштів за оренду паїв, надати копії цих документів, а також здійснити орендну плату за користування паями.
Одночасно повідомив відповідача, що не підписував додаткову угоду від 10 березня 2015 року та після проведення всіх розрахунків просив її скасувати. На таку заяву відповідач зазначив, що позивачу належить виплата орендної плати за користування земельною ділянкою у 2017 році. Того ж дня позивач отримав копію додаткової угоди від 10 березня 2015 року, яку підписала інша особа.
У рамках кримінального провадження було встановлено, що підпис у додатковій угоді вчинений не позивачем, а ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав.
Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача суму коштів (шкоди) за безпідставне користування
земельною ділянкою.
Рішенням міськрайонного суду у задоволенні позову відмовлено.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що, незважаючи на те, що позивач визначає спірну
додаткову угоду як недійсний правочин, враховуючи фактичні обставини справи,
вказаний правочин слід вважати неукладеним.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах,
отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову у цій справі є стягнення з ТОВ «Озерна-Агро» неодержаного доходу за безпідставне користування земельною ділянкою, належною позивачу на праві власності, за період з 2016 року до 2019 року.
Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.
Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 – 1214 ЦК України).
В даному випадку діє презумпція завдавача шкоди, за якої позивач має право вимагати відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною
ділянкою, а відповідач у випадку його незгоди з розміром шкоди, визначеним
позивачем, має право оспорювати цей розмір і доводити менший розмір шкоди.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів розмір збитків, завданих відповідачем, який без достатньої правової підстави зберігав у себе майно позивача, є передчасними.
У цій справі позивач визначив розмір шкоди, надав докази на її підтвердження, й спростувати такі докази має саме відповідач, а суд може лише оцінити докази і, якщо розмір шкоди завищений, зменшити його.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі No 357/8975/20 (провадження No 61-8275св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110147224.