Для обґрунтування наявності ознак домашнього насильства у конкретному
випадку сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину одночасно є жертвою домашнього насильства. Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов’язаний з домашнім насильством, є відображенням цієї обставини у формулюванні обвинувачення зі встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин кримінального провадження.
Обставини справи: ОСОБА_1, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин завдав чотири удари кулаком по обличчю ОСОБА_2, у результаті чого останньому
було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК.
Апеляційний суд рішення місцевого суду залишив без зміни. При цьому в своєму
рішенні цей суд зазначив, що засуджений ОСОБА_1 вчинив злочин, пов’язаний із домашнім насильством.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження
направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС погодилася з думкою захисника,
зокрема, про те, що судом апеляційної інстанції зроблено передчасний висновок
про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім
насильством.
Як зазначила колегія суддів, для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього
насильства в конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства. Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов’язаний з домашнім насильством, є відображення цієї обставини у формулюванні обвинувачення зі встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що конфлікт між
засудженим та потерпілим стався на ґрунті виниклих неприязних відносин,
що саме собою не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним
дискримінаційним ставленням до потерпілого з боку засудженого, як цього не було встановлено і під час судового розгляду кримінального провадження.
Під час судового засідання в суді першої інстанції засуджений повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених
в обвинувальному акті, та відмовився давати показання щодо обставин його
вчинення. Потерпілий у суді пояснив, що до моменту події вони із засудженим
майже не бачилися та між ними конфліктів не було, чому останній завдав йому ударів, йому незрозуміло.
Таким чином, з наданих потерпілим показань неможливо встановити, що дії засудженого були спрямовані на вчинення домашнього насильства. Крім того, таке обвинувачення не було висунуто ОСОБА_1 згідно з обвинувальним актом та не було встановлено під час судового розгляду.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні фактично
встановив, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством, тим самим вийшовши за межі обвинувачення.
Детальніше з текстом постанови ВС від 24.06.2021 у справі No 717/764/20 (провадження No 51-6117км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97829094