Якщо особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов’язки, не реалізувала свого суб’єктивного процесуального права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) і не може бути оскарженим із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення — відповідно до ГПК України (в редакції, чинній із 15.12.2017)
ОП КГС ВС розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Меджестік” до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Господарському суду міста Києва від 15.11.2011, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 та Вищого господарського суду України від 14.02.2012, позовні вимоги задоволені частково.
27.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Голденграунд” (далі –ТОВ “Голденграунд”) в порядку статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарському суду міста Києва від 15.11.2011, в якій просило поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати частково рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними іпотечних договорів від 18.05.2007, укладених між позивачем та АКБ “ТАС-Комерцбанк”. Наобґрунтування вимог ТОВ “Голденграунд” зазначило, що оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Голденграунд” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011.
Постанова суду мотивована відсутністю підстав для “повторного” перегляду апеляційним судом у порядку статті 272 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, що вже переглядалось судом апеляційної інстанції та судом касаційної інстанції, і набрало законної сили, так як процесуальним законом, чинним на дату прийняття місцевим судом рішення–15.11.2011, ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не було передбачено права на “повторний” апеляційний перегляд судового рішення, в тому числі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо суд вирішив питання про її права та обов’язки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У справі порушено питання щодо допуску до апеляційного провадження скарги, яка подана до суду апеляційної інстанції після набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 No2147-VIII, на рішення місцевого суду, що прийняте та залишене без змін за наслідком його апеляційного перегляду за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.
Нова редакція ГПК (в редакції Закону України від 03.10.2017 No 2147-VIII), на відміну від попередньої, а саме стаття 272 цього Кодексу містить новелу, яка надає право та встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої, третьої, четвертої статті 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому,за наявності підстав,може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2011 році рішення суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Розділ ХІ “Перехідні положення”ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 No 2147-VIII) містить норми, які встановлюють особливості введення в дію нової редакції ГПК.Розділ ХІ “Перехідні положення” ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 No 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України(у редакції, чинній до 15.12.2017).
Водночас положення цього розділу не містять імперативних приписів і щодо заборони повторного апеляційного перегляду в порядку статей 254, 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судових рішень, які були переглянуті в апеляційному (та касаційному) порядку та набрали законної сили за правилами ГПК України(в редакції, чинній до 15.12.2017).
У вирішенні цього питання ОП КГС ВС звернулась до нормативного врегулювання порядку дії закону в часі.
За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтями 91, 93, 97, 98 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участі у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 ГПК України строк для апеляційного оскарження судового рішення— за заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
За наведеного правового регулювання порядку та строку на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, особою, яка не брала участь у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов’язки,цей строк завершувався і з моментом завершення апеляційного розгляду справи та не підлягав поновленню (був присічним).
А тому суб’єктивне процесуальне право такої особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припинялось з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом — ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить такого застереження.
Узагальнюючи наведені висновки, ОП КГС ВС зазначила: якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов’язки, не реалізувала своє суб’єктивне процесуальне право — на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення — відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
У зв’я зку із наведеними висновками поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинились в період чинності ГПК України(в редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
З огляду на викладене та ураховуючи встановлені обставини перегляду рішення суду першої інстанції від 15.11.2011, що ухвалене та набрало законної сили до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України No 2147-VII від 03.10.2017, переглядалось в апеляційному та касаційному порядку за правилами чинного до 15.12.2017 ГПК України, ОП КГС ВС погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Голденграунд”.
Постановою ОП КГС ВС залишено без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019.
Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 05.02.2021 у справі No 42/254 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/95133486.