Щодо права ФОП на звернення до суду та підписання позовної заяви, поданої в межах справи про її банкрутство

Правові наслідки визнання фізичної особи, в тому числі фізичної особи–підприємця, банкрутом полягають в обмеженні під час провадження у справі про неплатоспроможність її повноважень розпорядження всіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією. Однак норми КУзПБ не містять жодних обмежень у праві на звернення до суду визнаної банкрутом фізичної особи – підприємця з позовом до третіх осіб, у тому числі в разі, якщо така позовна заява подана в період до введення в дію цього Кодексу, однак розглянута господарським судом, коли провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) уже здійснювалося за нормами Кодексу.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС розглянула справу за позовом Фізичної особи-підприємця Співака В.В. (далі – ФОП Співак В.В.) до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія
“Форінт” (далі – ТОВ “ФК “Форінт” ) про визнання недійсними договорів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2011 у справі
визнано ФОП Співака В.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У жовтні 2020 року ФОП Співак В.В. у межах справи про банкрутство звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними
договори відступлення права вимоги, укладені між ТОВ “ФК “Форінт” та ОСОБА_1,
згідно якого ТОВ “ФК “Форінт” відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитними
договорами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції зазначив, що з дня призначення ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого саме до нього перейшли повноваження ФОП Співака В.В., зокрема, щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів). З огляду на те, що доказів укладення договору про надання правової допомоги між ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражним керуючим та адвокатом, який підписав позов, матеріали справи не містять, останній не мав права підписувати позов та подавати його до господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021, справу передано на розгляд місцевого господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У питанні процесуальної правосуб`єктності учасників судового процесу, суд
керується приписами статті 44 ГПК України, якими, зокрема, визначено здатність усіх фізичних і юридичних осіб мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність), а також здатність фізичних осіб, які досягли повноліття, та юридичних осіб особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Положення ГПК України не містять жодних обмежень у праві фізичної особи –
підприємця на звернення із позовом до господарського суду, тож у вирішенні питання щодо можливості обмеження цивільної та процесуальної дієздатності вказаної особи, визнаної банкрутом, суд звертається до положень КУзПБ, що регулюють відповідну процедуру неплатоспроможності.

Зокрема, з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма
правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією (частини четверта, п`ята статті 131 КУзПБ).

Таким чином, визнання фізичної особи банкрутом має для неї певні правові
наслідки, зокрема, у вигляді обмеження повноважень розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією.

Водночас, вказані обмеження не стосуються майна боржника, визначеного
частиною шостою статті 131 КУзПБ за відповідних умов, що не включається до ліквідаційної маси, а також майна (коштів), зазначеного у частині сьомій цієї статті. Крім того, законодавцем визначено можливість виключення окремих майнових об`єктів із складу ліквідаційної маси (стаття 132 КУзПБ).

Обмеження стосовно фізичних осіб, визнаних банкрутами, також передбачені
статтею 135 КУзПБ, норми якої встановлюють заборону на повторне звернення цих осіб протягом п`яти років із заявою про відкриття провадження про їх
неплатоспроможність, крім випадків погашення усіх боргів у повному обсязі у передбаченому цим Кодексом порядку, а також обов`язок протягом того ж терміну щодо письмового повідомлення про факт своєї неплатоспроможності інших сторін кредитних договорів та договорів позики, поруки чи застави.

Вірним є твердження апеляційного господарського суду про те, що ні положення
КУзПБ, ані інші норми чинного законодавства (в тому числі процесуального) не встановлюють обмежень для фізичної особи або фізичної особи – підприємця,
визнаних банкрутами, у праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними.

Зазначених обмежень не містить і постанова місцевого господарського суду від
22.11.2011 про визнання ФОП Співака В.В. банкрутом, при цьому матеріали справи теж не містять доказів обмеження боржника у вказаних процесуальних правах будь-якими іншими судовими рішеннями.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС звернула увагу на те, що КУзПБ, порівняно із Законом про банкрутство, визначає відмінні судові процедури, які застосовуються до боржників юридичних осіб та фізичних осіб-
підприємців. Так, до боржників фізичних осіб-підприємців застосування ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора уже не передбачено, натомість визначено судову процедуру погашення боргів та призначення керуючого реалізацією майна.

Аналіз положень КУзПБ свідчить, що правові наслідки визнання фізичної особи, в тому числі фізичної особи-підприємця, банкрутом полягають у обмеженні під час провадження у справі про неплатоспроможність її повноважень розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією.

Однак, норми КУзПБ не містять жодних обмежень у праві на звернення до суду
визнаної банкрутом фізичної особи – підприємця з позовом до третіх осіб, в тому числі у випадку, якщо така позовна заява подана у часі до введення в дію цього Кодексу однак розглянута господарським судом, коли провадження у справі про
неплатоспроможність (банкрутство) уже здійснювалося за нормами Кодексу.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що з дня призначення
ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого, – саме до нього перейшли повноваження боржника щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів) є неправомірними.

З дня введення в дію КУзПБ, подальше провадження, зокрема, у цій справі про банкрутство здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ФОП Співак В.В. не позбавлений права звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки таких обмежень ні законом, ні судом не встановлено.

Постановою КГС ВС залишено без змін постанову Східного апеляційного
господарського суду від 18.03.2021.

Детальніше з текстом постанови судової палати КГС ВС від 08.09.2021 у справі No 5023/5722/11 (922/3331/20) можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/99860394.