Суддя Василь Крат виступив із доповіддю щодо права інтелектуальної власності в практиці КЦС ВС.
Про це повідомляє Судова влада.
За його словами, вказану категорію спорів вирішують і цивільна, і господарська юрисдикції. Втім, це не позбавляє тієї цікавості, власне, і тих проблем, які виникають при дотичності сфери інтелектуальної власності до інших цивілістичних конструкцій.
Як зазначив доповідач, усталеним у цивілістичній доктрині є те, що авторське право на твір виникає з моменту об’єктивізації твору. Крім того, для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання яких-небудь інших формальностей. Тобто у сфері авторського права одним із принципів є принцип автоматичної охорони: охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій. Цим набуття авторського права істотно відрізняється, наприклад, від набуття прав на торговельну марку (ч. 1 ст. 494 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
За загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку, що передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертиз.
Говорячи про застосування доброї совісті при розгляді справ щодо захисту прав у сфері ІВ, Василь Крат проаналізував постанову КЦС ВС від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19. У ній ідеться про те, що особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знака для товарів і послуг не з метою індивідуалізації товарів та послуг, а з метою перешкоджання іншому суб’єкту у використанні певного позначення.
Ще один цікавий кейс, на який звернув увагу Василь Крат, стосувався плагіату. У постанові КЦС ВС від 17 січня 2024 року у справі № 308/7570/18-ц суд зауважив, що за загальним правилом використання твору як об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності. Як виняток допускається правомірне використання твору як об’єкта права інтелектуальної власності без дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, у разі якщо це передбачено відповідною нормою закону. Цитування є вільним використанням твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення. По суті цитування є найбільш значущим обмеженням авторського права. Воно служить своєрідним фундаментом для інших обмежень авторських прав. Касаційний суд підкреслив, що умовою для правомірності цитування є зазначення імені автора твору і джерела, з якого та чи інша цитата запозичується, що має вказати на походження процитованого твору, який використовується без дозволу автора.
Протилежністю використанню твору як позитивної дії є плагіат. Плагіатом вважається, зокрема, використання цитат з іншого твору (частини твору) без посилання на відповідне джерело, тобто без дотримання такої умови правомірності цитування, як зазначення імені автора твору та джерела. Крім того, у разі доведення факту порушення прав суб’єкта авторського права, зокрема при плагіаті, для задоволення вимоги про стягнення компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які кваліфікуються як порушення авторського права. Для визначення розміру такої компенсації враховується: факт порушення прав та яке саме порушення допущено; тривалість і обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів); принципи приватного права (добросовісність, справедливість, розумність).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.