Про категорії спадкового права суддя Верховного Суду Василь Крат

Суддя ВС у КЦС Василь Крат виступив з лекцією на тему «Категорії спадкового права», в межах якої розповів про право на заповіт та принцип свободи заповіту.

Про це повідомляє Судова влада.

Він нагадав, що право на заповіт може бути здійснене протягом усього життя особи й охоплює як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну чи скасування.

Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, підпадає під правову охорону й після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права передбачає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання (постанова КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20).

Доповідач зауважив, що кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми та порядку його посвідчення, про які згадується в ч. 1 ст. 1257 ЦК України, порушує принцип свободи заповіту.

Суддя також розповів, як діяти у випадках, коли спадкодавець на момент смерті проживав за межами України і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, розташоване на території України.

Загалом процедура спадкування в Україні регулюється нормами ЦК України, але за наявності іноземного елемента до таких правовідносин застосовуються норми Закону України «Про міжнародне приватне право». У цьому випадку прийняття спадщини відбувається шляхом звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцезнаходженням нерухомого майна в Україні.

Також Василь Крат указав на інші проблемні питання, що виникають у відносинах спадкування та стосуються, зокрема, правил обчислення і зупинення строку, розмежування сфер дії ст. 1264 ЦК України і ст. 74 СК України, застосування статуту як регулятора спадкових відносин та ін.

Крім того, суддя навів приклади міжнародної і національної судової практики у справах, пов’язаних зі спадкуванням прав та обов’язків осіб, і на прикладі практики КЦС ВС проаналізував відмінність між спадкуванням за заповітом та заповідальними розпорядженнями.

Доповідач звернув увагу й на кваліфікацію заповіту нікчемним, заповіту, який не було підписано, посвідчення заповіту поза межами нотаріального округу, а також наслідки наявності / відсутності в секретаря сільської ради (виконавчого комітету сільської ради) повноважень на вчинення нотаріальних дій і несвоєчасної реєстрації заповіту в спадковому реєстрі.

Під час лекції суддя також висвітлив правило тлумачення favor contractus (favor negotii) – тлумачення правочину на користь дійсності, відповідно до якого сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Окремо Василь Крат зауважив про практику розгляду справ, що стосувалися тлумачення заповіту (постанова КЦС ВС від 23 лютого 2022 року у справі № 474/454/18), конкуренції заповіту (постанова КЦС ВС від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17), та пояснив, у яких випадках може бути відновлено чинність попереднього заповіту.

На завершення лекції Василь Крат нагадав про основні принципи спадкування за законом, а саме про те, що в основі спадкування за законом закладено принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. При цьому кожна черга – це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім’ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.