І. Загальні зауваги
Цивільні права та інтереси не завжди можуть бути реалізовані особисто їх суб’єктами. Доволі часто носії приватних прав та інтересів з юридичних та/або фактичних підстав особисто не вступають у ті чи інші матеріальні правовідносини.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина третя статті 237 ЦК України).
Традиційно як в доктрині, так і судовій практиці, залежно від підстави виникнення, виокремлюється, договірне, законне, на підставі акту органу юридичної особи та з інших підстав представництво.
Матеріальне законне представництво регулюється на рівні норм матеріального права (зокрема, ЦК України).
Законне (обов’язкове чи необхідне) представництво «з’являється» на підставі вказівки норми закону та настанні відповідного юридичного факту (фактів). «Поява» законного представництва не залежить від волі представника та особи, яку представляють. Випадки законного представництва, особа, яку представляють, представник і межі його повноважень визначаються законом.
Обов’язкове представництво виникає незалежно від волі особи, яку представляють. Юридичними фактами, що зумовлюють наявність законного представництва може наявністю як споріднення (наприклад, батько, мати), так і інших юридичних фактів (зокрема, непрацездатність, немічність, статус дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування). В правопорядку для законного представництва запроваджені різноманітні механізми контролю за діями законного представника. Оскільки законне представництво виникає по суті без прямо висловленої волі законного представника, то і законний представник за власним волевиявленням, на відміну від договірного представництва, не може припинити законне представництво.
КЦС зауважив, що «представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. Так, законне представництво батьків засновується на позитивному юридичному факті походження дітей від батьків, недосягнення дитиною віку, з якого пов’язується можливість самостійного набуття і здійснення цивільних прав та обов`язків, а також на відповідних нормах закону.
Характерною рисою представництва за законом є виникнення відповідних повноважень у представників незалежно від їх волі. Самі представницькі повноваження виникають за наявності відповідних юридичних фактів автоматично. Втратити свої повноваження законні представники можуть тільки із втратою свого правового статусу батьків, опікунів, усиновлювачів.
Підставою виникнення представництва за законом є спеціальна вказівка закону, а не воля малолітніх, неповнолітніх, за наявності факту спорідненості.
Таким чином, законні представники мають лише ті повноваження, які для них передбачені спеціальними нормами закону»[1].
ІІ. «Поіменовані» в ЦК України законні представники
У частинах першій та другій статті 242 ЦК України парламент закріпив найбільш типові випадки, за яких виникає законне представництво.
До «поіменованих» осіб, що матимуть статус законного представника, належать – батьки, усиновлювачі, опікун.
До «поіменованих» осіб, яких представляють законні представники, віднесені – малолітні та неповнолітні діти, фізична особа, визнана недієздатною[2].
Наприклад КЦС вказав, що:
(а) «законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (частина перша статті 242 ЦК України), які зобов’язуються належним чином виконувати свої обов`язки щодо неї та не вчиняти дій, що свідчать про відмову від майнових прав дитини»[3];
(б) «при конструюванні матеріального законного представництва законодавець обрав модель, за якої в статті 242 ЦК України визначені найбільш типові випадки, коли існує законне представництво, вказавши як осіб, що матимуть статус законного представника (батьки, усиновлювачі, опікун), так і осіб, яких представляють законні представники (малолітні та неповнолітні діти, фізична особа, визнана недієздатною)»[4].
ІІІ. «Непоіменовані» в ЦК України законні представники
У частині третій статті 242 ЦК України законодавець вказав, що інша особа також може мати статус законного представника, у разі якщо це визначено нормою закону[5].
Наприклад КЦС зазначив, що «частина третя статті 242 ЦК України прямо допускає існування інших законних представників, крім батьків (усиновлювачів) та опікунів. Так, законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Відповідно до частини другої статті 258 СК України, частини третьої статті 242 ЦК України, частини першої статті 56 ЦПК України, частини першої статті 59 ЦПК України баба і дід, за умови, що дитина проживає з ними тривалий час, є її законними представниками і мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних онуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень»[6].
На рівні норм СК України передбачено, що:
• батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (частина друга та третя статті 154 СК України);
• повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень (частина друга статті 172 СК України);
• прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники (частина четверта статті 256-2 СК України);
• батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники (частина четверта статті 256-6 СК України);
• баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень (стаття 258 СК України);
• особа, яка взяла у свою сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, має права та обов`язки щодо її виховання та захисту відповідно до положень статей 249 і 262 цього Кодексу (стаття 261 СК України);
• сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень (частина друга статті 262 СК України).
Тобто на рівні норм СК України визначено:
(1) осіб, які мають статус законного представника (батьки; повнолітні дочка, син; прийомні батьки, батьки-вихователі; баба і дід; особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування; сестра, брат, мачуха, вітчим);
(2) осіб, яких представляють законні представники (дитина, непрацездатний син, дочка; непрацездатні, немічні батьки; прийомні діти; діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування; малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні внуки; малолітній, неповнолітній, повнолітній непрацездатний брат, сестра, пасинок, падчерка);
(3) в певних випадках обсяг повноважень, що мають законні представники (наприклад, баба і дід наділені правом на самозахист внуків, на право звернення за захистом прав та інтересів до органу опіки та піклування або до суду).
Специфікою вказаних випадків матеріального законного представництва є те, що законодавець їх існування пов`язує із наявністю як споріднення (зокрема, внук, баба, дід), так і інших юридичних фактів (зокрема, непрацездатність, немічність, статус дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування).
Наприклад, КЦС зазначив, що:
(а) «стаття 258 СК України наділяє бабу та діда певними правами законних представників малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків. Відповідно до правил цієї статті баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень»[7];
(б) «у численних випадках на рівні матеріальних норм (СК України) законодавець визначає: (1) осіб, що мають статус законного представника (батьки; повнолітні дочка, син; прийомні батьки, батьки-вихователі; баба і дід; особа, яка взяла у свою сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування; сестра, брат, мачуха, вітчим); (2) осіб, яких представляють законні представники (дитина, непрацездатний син, дочка; непрацездатні, немічні батьки; прийомні діти; діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування; малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні внуки; малолітній, неповнолітній, повнолітній непрацездатний брат, сестра, пасинок, падчерка); (3) в певних випадках обсяг повноважень, що мають законні представники (наприклад, баба і дід наділені правом на самозахист внуків, на право звернення за захистом прав та інтересів до органу опіки та піклування або до суду). Специфікою вказаних випадків матеріального законного представництва є те, що законодавець їх існування пов`язує із наявністю як споріднення (зокрема, внук, баба, дід), так і інших юридичних фактів (зокрема, непрацездатність, немічність, статус дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування).
Кваліфікація відповідної особи як матеріального законного представника на рівні матеріальної норми (СК України), за наявності юридичних фактів для матеріального законного представництва, обумовлює в неї існування статусу процесуального законного представника. Тобто наявність підстав для матеріального законного представництва, з урахуванням того, що процесуальне право «обслуговує» матеріальне, зумовлює наявність в особи і статусу процесуального законного представника, незалежно від вказівки про це на рівні процесуальної норми»[8].
До інших випадків законного представництва в судові практиці віднесено укладення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договорів про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від імені пов’язаних осіб такого банку.
Наприклад, КГС вказав, що «4.25. Частиною 3 статті 242 Цивільного кодексу України передбачено, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
4.26. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
4.27. Колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а відтак статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини 3 статі 242 та частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України, а також статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наведеними нормами передбачено виникнення представництва як підстави для вчинення правочину однією стороною від імені другої сторони не лише з договору чи акта органу юридичної особи, а й безпосередньо із закону та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема, укладення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договорів про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від імені пов’язаних осіб такого банку»[9].
ІV. Статус опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин
Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна. Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом (стаття 74 ЦК України).
Тобто законодавець передбачив, що опіка над майном встановлюється:
- по-перше, у разі, якщо над особою встановлено опіку і піклування;
- по-друге, у випадках, які передбачені тією чи іншою нормою закону.
До інших випадків належить, зокрема, опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
В науково-практичній літературі висловлено кілька підходів як кваліфікувати є опікуна над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин законним представником.
Зокрема, вказувалося, що:
(1) «опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, як її законний представник захищає її права, свободи та інтереси (ч. 3 ст. 242 ЦК, ст. 39 ЦПК)»[10];
(2) «опіку над майном безвісно відсутньої особи слід визнавати окремим видом представництва (ст. 237 ЦК)»[11];
(3) «вчиняючи дії щодо надання утримання громадянам, яких безвісно відсутній відповідно до закону зобов’язаний утримувати, а також стосовно погашення заборгованості за іншими зобов’язаннями безвісно відсутнього, опікун діє як представник на підставі адміністративного акта (рішення чи розпорядження про призначення опікуном)»[12];
(4) «начебто ж в усіх випадках представництва опікун може вчиняти правочини з чужим майном. Але у випадку, коли це опікун особи, то він діє від імені особи, а якщо це опікун над майном, то чи діє він від імені особи, то чи це також так само? Принаймні, в ст. 44 ЦКУ про це не йдеться. Напевно, саме тому нотаріуси й порушують питання про те, що такий опікун (опікун над майном) також є представником. Однак тоді він діятиме від імені особи, визнаної безвісті відсутньою. Проте, по-перше, ця особа дієздатна і не виказувала свого наміру, щоб хтось діяв від її імені. По-друге, інших підстав діяти від імені особи, крім «поповнення її дієздатності» або по волі цієї особи закон не знає. Тому принциповим питанням буде те, чи варто передбачати зовсім інший підхід, аніж той, що складався протягом всього часу існування інституту представництва і наділяти особу, яка нотаріусом призначена опікуном, правами представника? Думається, що це буде принципово ламати інститут представництва Щоправда, цей інститут вже давно зазнав доволі істотних змін, перетворившись на міжгалузевий і норми про представництво містяться не лише в цивільному праві, а в процесуальному, корпоративному та ін. _Тому унормування представництва давно потребує змін, але я, власне, проти статусу опікуна над майном як представника_»[13].
Нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, за останнім місцем проживання відповідної особи. Якщо місце проживання фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідоме, нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном такої особи за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути призначено одного опікуна (частина друга статті 44 ЦК України).
Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах (частина третя статті 44 ЦК України).
Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування (частина друга статті 1032 ЦК).
Слід зауважити, що потрібно розмежовувати встановлення опіки над майном, призначення опікуна над майном та встановлення управління майном.
Встановлення управління відбувається на підставі договору управління майном, який вчиняє установником управління (орган опіки та піклування) та управитель. Натомість повноваження опікуна над майном, у разі його призначення, визначені на рівні закону (стаття 44 ЦК України). Такі повноваження мають як представницький характер (приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги), так і управлінський характер (управляє цим майном).
З урахуванням того, що законне представництво не залежить по суті від волі представника та особи, яку представляють, його випадки і межі повноважень законного представника визначаються законом, то опікун над майном має бути кваліфікований як законний представник.
[1] Постанова КЦС ВС від 12.01.2022 у справі № 761/41876/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102828826
[2] Див.: Крат В. Трохи про законне матеріальне представництво // Трохи про приватне право в судовій практиці (за матеріалами публікацій в телеграм-каналі «Трохи про приватне право» за 2022 рік) / Автор та редактор В. І. Крат. – Київ, 2022. – С. 393 – 395.
[3] Постанова КЦС ВС від 03.10.2023 у справі № 554/3141/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113967251
[4] Постанова КЦС ВС від 21.06.2023 у справі № 619/1908/23. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742048
[5] Крат В. Трохи про законне матеріальне представництво // Трохи про приватне право в судовій практиці (за матеріалами публікацій в телеграм-каналі «Трохи про приватне право» за 2022 рік) / Автор та редактор В. І. Крат. – Київ, 2022. – С. 393 – 395.
[6] Постанова КЦС ВС від 27.04.2022 у справі № 221/9049/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104165173
[7] Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 у справі № 356/417/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913161
[8] Постанова КЦС ВС від 21.06.2023 у справі № 619/1908/23. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742048
[9] Постанова КГС ВС від 09.10.2018 у справі № 910/9673/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77074291
[10] Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції України, науковців, фахівців). – Том 2 «Фізична особа». – Серія «Коментарі та аналітика». – Х., 2009. – С. 216.
[11] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. І. – С. 96.
[12] Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 2 т.] / Відп. ред В. Г. Ротань. – 2-ге вид. – Х.: Фактор, 2010. – Т. 1. – С. 116.
[13] Проф. І. В. Спасибо-Фатєєва, Civil Law Platform. URL: https://t.me/civillawplatform/1401
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.