У судовій практиці було запроваджено кваліфікацію іпотеки як права на чужу річ; важливе значення мали принципи еластичності й спеціалітету; у праві іпотеки розпочалося застосування конструкцій «абстрактні правочини» та «каузальні правочини»; на вирішенні спорів позначилося розмежування вимог про стягнення боргу за основним зобов’язанням (actio in personam) і про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem) та ін.
Про це повідомив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат, інформує Судова влада.
Він звернув увагу на постанову від 9 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21, в якій Об’єднана палата КЦС ВС послідовно розвиває правову позицію щодо добросовісного іпотекодержателя. В постанові вказано, що конструкція «добросовісний іпотекодержатель» (тобто той, який набув право іпотеки на підставі договору іпотеки із невласником), хоча й прямо не передбачена в приватному праві, але є проявом доброї совісті (п. 6 ст. 3 ЦК України). Якщо ЦК України допускає набуття права власності добросовісним набувачем (ст. 330 ЦК України) найбільш повного та абсолютного речового права (права власності) від неуповноваженої особи, то набуття такого права на чужу річ (обмеженого речового права) як права іпотеки також має допускатися правопорядком. Крім того, в цій постанові ОП КЦС ВС акцентувала на обставинах, які можуть свідчити саме про недобросовісність іпотекодержателя (момент вчинення правочину; суб’єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір іпотеки, наприклад, родичі, квазіродичі, пов’язана чи афілійована юридична особа, пов’язані чи афілійовані групи юридичних осіб та ін.). Василь Крат зауважив, що тут в основу покладені принципи європейського приватного права DCFR.
Також доповідач розповів про постанову ОП КЦС ВС від 3 липня 2023 року у справі № 523/8641/15. Суд зробив висновок, що в разі задоволення позову одного з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, інший із подружжя, який не був стороною договору іпотеки, а лише надав згоду на вчинення договору іпотеки іншим з подружжя, стає співіпотекодавцем.
Василь Крат звернув увагу на постанову КЦС ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20, в якій зроблено висновки щодо припинення іпотеки у зв’язку з ліквідацією юридичної особи. Суд констатував, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (ідеться, наприклад, про припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Доповідач зауважив, що Велика Палата ВС прийняла до розгляду передану КЦС ВС справу, в якій належить вирішити питання, чи підлягають застосуванню положення ст. 1281 ЦК України «Пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не є боржником за основним зобов’язанням.
Крім того, Василь Крат навів постанову КЦС ВС від 31 жовтня 2024 року у справі № 509/4936/17, в якій зроблено висновок про можливість кваліфікувати договір про задоволення вимог іпотекодержателя як фраудаторний (вчинений на шкоду кредитору). Зауважив, що в приватному праві існують численні договірні конструкції, які перебувають поза поділом правочинів на оплатні та безоплатні, тому вони мають специфіку в кваліфікації їх як фраудаторних правочинів. До таких договорів належать ті конструкції, які мають майновий характер і безумовно впливають на майно боржника (зокрема договір про задоволення вимог іпотекодержателя). Тому не виключається визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), якщо учасники цивільного обороту використовують такий договір з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника на користь іншого кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.