Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 289 КК.
Апеляційний суд залишив цей вирок без зміни.
Підстави для передачі на розгляд ВП: колегія суддів Третьої судової палати
ККС убачала ознаки виключної правової проблеми у правовій невизначеності щодо критеріїв оцінки допустимості доказів, отриманих органом досудового розслідування з порушенням або можливим порушенням підслідності, а також у суперечності підходів до цього питання, застосованих ВП та ОП.
Аналізуючи в ухвалі законодавчі норми з питань допустимості доказів, колегія
суддів ККС фактично не погоджується з викладеним у постанові ОП від 24.05.2021 (справа No 640/5023/19) висновком щодо застосування положень ч. 5 ст. 36, п. 2 ч. 3 ст. 87, ст. 216 КПК у контексті правової процедури реалізації прокурором повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 цього Кодексу, та наслідків її недодержання при здійсненні кримінального провадження.
Згідно з позицією колегії суддів ККС категоричне тлумачення зазначених норм ОП не повною мірою узгоджується з точним змістом закону, а положення п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК не охоплюють ситуації, коли докази отримано шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокурором своїх повноважень, наданих
їм законодавцем, але з порушенням правил підслідності, визначених цим Кодексом.
За міркуваннями Суду, в ситуації, коли кримінальне провадження було передано прокурором до іншого органу досудового розслідування у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 36 КПК, однак у матеріалах справи відсутня відповідна
постанова прокурора або вона є недостатньо вмотивованою, має застосовуватися підхід, сформований ВП у справі No 756/10060/17.
Позиція ВП: кримінальне провадження повернуто для подальшого розгляду колегії суддів Третьої судової палати ККС.
Обґрунтування позиції ВП: перевіривши наведені в ухвалі ККС аргументи щодо
наявності виключної правової проблеми, ВП дійшла висновку про відсутність підстав для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на її розгляд.
Ставлячи під сумнів висновок ОП у справі No 640/5023/19 і звертаючись до ВП,
колегія суддів ККС у своїй ухв алі не обґрунтувала неефективності правового
регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів учасників кримінального
провадження, наявності прогалин в унормуванні законодавцем у главі 4 КПК
правил оцінки досліджених доказів, питання про визнання яких допустимими/недопустимими вирішується у конкретному провадженні, виходячи з установлених судом фактичних обставин. Також зі змісту ухвали не вбачається окреслення саме виключної правової проблеми і того, що передача кримінального провадження на розгляд ВП необхідна для забезпечення розвитку права.
Натомість колегія суддів ККС, поділяючи підхід, застосований ВП у справі No 756/10060/17, по суті запропонувала його повторити (продублювати) у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1.
Між тим така позиція суду касаційної інстанції, як і незгода з рішенням ОП,
відповідно до положень ст. 434-1 КПК не може слугувати безумовною підставою
для відкриття провадження ВП. Оскільки колегія суддів не вважає за необхідне
відступити від висновку щодо тлумачення норм права, викладеного в раніше
ухваленій постанові ВП, а навпаки, поділяє її підхід, немає перешкод для його
застосування і при перегляді цієї справи ККС, який формує судову практику з метою її єдності та сталості.
Крім того, як розтлумачила ВП положення ст. 434-1 КПК у справі No 629/847/15-к, у разі незгоди із застосуванням норми права ОП в подібних правовідносинах ККС не позбавлений можливості звернутися до ОП цього суду з питанням відступу від висновку вказаної палати, викладеного в раніше ухваленому рішенні.
У провадженні висловлено окрему думку.
Детальніше з текстом ухвали ВП від 06.10.2022 у справі No 369/13131/18 (провадження No 13-35кс22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940568.
Окрема думка: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940569.