Заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана
ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Водночас положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення
субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Отже, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи – боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників,
акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право
давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином
визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної
відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть
протилежного.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 01.06.2021 у справі No911/2243/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656739.