За відсутності зареєстрованих речових прав на право власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташовані багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у співвласників багатоквартирного будинку не виникає обов’язку зі сплати земельного податку.
До моменту набуття співвласниками багатоквартирних будинків права власності чи права користування спірними земельними ділянками у встановленому законом порядку платником земельного податку є особа, на яку документально оформлено право власності чи право користування земельною ділянкою
КГСВСрозглянув справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (далі – КП “Спецжитлофонд”) до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (далі – КП “Житло-сервіс”) про стягнення компенсації земельного податку за договорами на компенсацію земельного податку.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
КП “Спецжитлофонд” у встановленому законом порядку було відведено земельні ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків у місті Києві.
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 No14 КП “Спецжитлофонд” передало, а КП “Житло-сервіс” прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки.
Між КП “Спецжитлофонд” та КП “Житло-сервіс” для відшкодування витрат зі сплатиземельного податку за вказані земельні ділянки під багатоквартирними будинками, укладено договори на компенсацію земельного податку (далі – договори).
Відповідно до пункту 1.1 договорів КП “Житло-сервіс” зобов’язується відшкодувати КП “Спецжитлофонд” у повному обсязі витрати, понесені у зв’язку зі сплатою земельного податку, а КП “Спецжитлофонд” має право вимагати від КП “Житло-сервіс” виконання взятих на себе зобов’язань. Зобов’язання за договорамиу сторін припиняється з моменту звільнення КП “Спецжитлофонд” від сплати земельного податку відповідно до законодавства України, припинення права користування КП “Спецжитлофонд” земельною ділянкою, наявності інших підстав, які свідчать про неможливість та/або недоцільність виконання умов зазначених договорів. Відсутність грошових коштів на рахунках КП “Житло-сервіс” в будь-якому випадку не є підставою для припинення зобов’язань сторін за договорами(п. 2.12 договорів).
17.12.2019 на адресу КП “Спецжитлофонд” надійшов лист від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2019, в якому повідомлялося, що в міському земельному кадастрі користувача земельних ділянок замінено з КП “Спецжитлофонд” на КП “Житло-сервіс”.
Звертаючись із позовом,КП “Спецжитлофонд” посилався на наявність у відповідача заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням договорів.
КП “Спецжитлофонд” стверджує, що КП “Житло-сервіс” не відмовлявся від виконання умов договорів та добровільно сплачував кошти на розрахунковий рахунок позивача у терміни з моменту укладення договорів, однак після зміни тарифів зі сплати земельного податку КП “Житло-сервіс”в односторонньому порядку відмовляється виконувати умови договорів та відшкодувати КП “Спецжитлофонд” витрати, понесені у зв’язку зі сплатою земельного податку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, позовні вимоги задоволено.
Суди відхилили твердження КП “Житло-сервіс” про те, що оскільки спірні житлові будинки передані йому не на баланс, а для надання житлово-комунальних послуг, то платниками земельного податку повинні бути співвласники багатоквартирних будинків,та зазначили, що відповідач є землекористувачем відповідних земельних ділянок, фактично їх використовує при обслуговуванні будинків і у зв’язку з цим має обов’язок щодо сплати земельного податку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Між позивачем і відповідачем укладено договори на компенсацію земельного податку, відповідно до яких КП “Житло-сервіс” зобов’язався відшкодувати КП “Спецжитлофонд” в повному обсязі витрати, понесені у зв’язку зі сплатою земельного податку, в порядку та на умовах передбачених цими договорами.Заперечуючи проти задоволення позовних вимог,КП “Житло-сервіс” посилається на те, що обов’язок зі сплати земельного податку покладений на співвласників багатоквартирних будинків.
Статтею 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” (далі — ЗаконNo417-VIII) визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку входять права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди,і його прибудинкова територія. Закон не визначає які саме права — користування (в тому числі постійного) чи власності на земельну ділянку йде мова у визначенні поняття спільного майна.
Прикінцевими положеннями Закону No 417-VIII внесені зміни до статті 42 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту “д” частини другої статті 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Отже, ЗК України містить альтернативу: співвласники багатоквартирного будинку можуть оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 цього Кодексу або на праві власності на підставі статті 42 ЗК України.
Одночасно з цим Прикінцевими положеннями Закону No 417-VIII внесені зміни і до ЦК України, зокрема до статті 382 ЦК України, згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном є також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтею 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов’язок зі сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
КГС ВС звернув увагу на те, що за відсутності зареєстрованих речових прав на право власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташовані багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у співвласників багатоквартирного будинку не виникає обов’язку зі сплати земельного податку. В той же час, оскільки навіть із прийняттям ЗаконуNo417-VIIIпитаннящодо процедури переходу прав на земельну ділянку до співвласників багатоквартирних будинків не врегульовано, укладення сторонами договору, за умовами якого об’єднання співвласників до переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому житловий комплекс, бере на себе зобов’язання зі відшкодування земельного податку, фактично сплаченого позивачем як особою, на яку документально оформлено правовстановлюючі документи на право постійного користування відповідною земельною ділянкою під житловим будинком, враховуючи приписи статей 6, 627 ЦК України, не порушує норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа; обов’язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. За відсутності зареєстрованих речових прав на право власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у співвласників багатоквартирного будинку не виникає обов’язку зі сплати земельного податку.
Відповідачем у справі, що переглядалася,не доведено набуття співвласниками багатоквартирних будинків права власності чи права користування спірними земельними ділянками у встановленому законом порядку, в зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі,про те, що у КП “Спецжитлофонд” автоматично припинилося право користування спірними земельними ділянками і, відповідно, припинились зобов’язання сторін за договорами.
КГС ВС зауважив, що договори на компенсацію земельного податку є підставою для виникнення у сторін взаємних прав і обов’язків у правовідносинах щодо сплати земельного податку за спірні земельні ділянки.
Платником земельного податку є особа, на яку документально оформлено відповідно до норм чинного законодавства право власності чи право користування земельною ділянкою (безвідносно до правильності чи помилковості висновків судів щодо того, що відповідач є землекористувачем спірних ділянок, перебування їх у комунальній власності та/або на праві господарського відання) та оформлення такою особою договору на компенсацію земельного податку не порушує норм чинного законодавства, а,враховуючи положення цивільного законодавства щодо свободи договору та правомірності правочину,такий правочин повинен виконуватися сторонами.
Ураховуючи викладене, постановою КГС ВС залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 02.03.2021 у справі No 910/554/20 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/95305225