Податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
ОП КГС ВС розглянула справу за позовом ТОВ «Азотфострейд» (далі – позивач) до ТОВ «Агрома» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором
поставки.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Між позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) укладено договір поставки (далі – договір).
У лютому – березні 2019 року відповідно до додатків NoNo 1-9 до договору, якими погоджено найменування товару, що постачається, умови поставки (порядок відвантаження), строк поставки товару, його вартість та строк оплати, позивач поставив відповідачу товар, що останнім не заперечується.
За твердженням позивача у квітні – травні 2019 року він здійснив поставку товару відповідачу на підставі додатків NoNo 10-15 до договору, на підтвердження чого надав: додатки на поставку товару NoNo10-15; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні.
Відповідач здійснив оплату поставленого товару на суму 4 104 664,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, та заперечує підписання додатків NoNo 10-15 до договору та отримання товару за ними на підставі відповідних видаткових накладних у квітні-травні 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, однак останній здійснив лише
часткову його оплату, у зв’язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов’язання з оплати товару.
Східний апеляційний господарський суд задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основний борг та пеню виходив з того, що матеріалами справи підтверджується лише наявність заборгованості
відповідача перед позивачем за поставку товару в лютому – березні 2019 року
згідно з додатками NoNo 1-9 до Договору. Поставка товару згідно з додатками
NoNo 10-15 до Договору у квітні-травні 2019 року не підтверджується первинними документами та є недоведеною. Апеляційний суд, з посиланням на висновок викладений у постанові ВС від 28.08.2020 у справі No 922/2081/19, зазначив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які
підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт
вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання
товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов’язком суб’єктів
господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб’єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником
особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами,
які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов’язкового підтвердження сум податкового
кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов’язань,
законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто
операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі No 910/23097/17.
З урахуванням наведеного ОП КГС ВС зазначила, що, оцінюючи податкові
накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні
враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення
ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий
кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника
права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження здійснення спірної поставки згідно з додатками NoNo 10-15 до договору позивачем долучено до матеріалів справи податкові декларації, складені ним за результатами проведення таких господарських операцій. Водночас наданий позивачем на підтвердження відображення відповідачем цих господарських операцій у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними лист Головного управління Державної податкової служби України від 02.12.2019, не є належним доказом з підстав його одержання позивачем з порушенням вимог чинного законодавства (підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 ПК України, частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Отже, позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем
юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності
відповідача; статті 74, 81 ГПК України).
За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відхилив через недоведеність
посилання скаржника на те, що відповідач за результатами проведення спірної
закупівлі відобразило відповідні господарські операції у своїй податковій звітності та вчинило юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту за ним.
За результатами перегляду справи в касаційному порядку, ОП КГС ВС ураховуючи наведене, не вбачає підстав для відступу від висновку КГС ВС,
викладеного у постанові від 28.08.2020 у справі No 922/2081/19 як такого, що пов’язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської
операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність
господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова
накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути
допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару
покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки
вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо,
оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі No922/2115/19 можна ознайомитись за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104603062.