Щодо відсутності у ініціюючого кредитора суб’єктивного права щодо заявлених грошових вимог до боржника

Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство, по суті, є реалізацією ним права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов’язання боржником. У зв’язку з цим кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту.

На господарський суд покладається обов’язок перевірити обґрунтованість вимог
ініціюючого кредитора та з’ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора. Однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

У разі необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора
господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Детальніше з текстом постанови від 22.09.2021 у справі No 911/2043/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100456027.